На календарі вже 30 грудня. Новорічна метушня, вогники гірлянд, ялинки… Про що ще, як не про ідеї для подарунків, новорічні традиції та бажання, говорити в переддень Нового року? Про це та багато іншого – наша розмова з талановитою Юлією Тимошенко.
Цілковита тезка відомої української політкині розповідає, що частенько її ім’я і прізвище – привід для посмішок у банківських установах і поліклініках. Іноді пенсіонери в чергах перепитують, чи не Володимирівна, бува, у неї по батькові. Час від часу Юлія жартує, що її свекруха, яка по батькові саме Володимирівна, – сестра експрем’єрки, і багато хто в це вірить.
Не політиком часом мріяли стати в дитинстві?
У дитинстві я мріяла стати лікарем. Я й досі ним мрію бути, але життя розпорядилося інакше. Може, це й на краще.
А яким ви запам’ятали своє дитинство?
Дитинство завжди здається безтурботним і найяскравішим періодом нашого життя, хоч би яким воно було. У дорослому житті, мабуть, кожен мріяв повернутися в дитинство хоча б на кілька днів. Загалом про дитинство я згадую з теплом і посмішкою. Найбільше збереглися в пам’яті дні, коли всі рідні збиралися разом, сміялися та щось обговорювали. Спогади про дитинство завжди гріють душу, тому можу сміливо сказати, що воно, дитинство, було хороше.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «У мене слово «театр» викликало тремтіння»: актриса «Чорного квадрата» Ірина Гатун – про шлях на велику сцену
Розкажіть про себе сьогоднішню.
Мені 32 роки. Я мама двох діток – 13-річного Данііла і 3-річної Анютки. Наразі не працюю. Донька зараз у періоді адаптації до її нового життя: тільки-но пішла в садок і ще іноді хворіє. Тому на роботу вийти поки що складно. Заміжня. Мого чоловіка звуть Роман, він мені і тато, і брат, і друг, і коханий. Він підтримує мене в усьому. Я – людина творча, а це іноді тяжко для партнера, але він завжди зрозуміє і допоможе.
Зараз часу на сім’ю не завжди вистачає, чоловік дуже допомагає з дітьми та з домашніми справами. На кухню, коли я мило варю, зайти неможливо, в мене просто там немає місця, але і це він терпить і розуміє. Жартує, що через свою творчість я тримаю сім’ю голодною, але це не так, зранку я прокидаюся, прибираю, готую їсти, а вже потім займаюся своєю справою.
Які у вас ще захоплення?
Мені складно сказати, що саме мене захоплює, тиждень тому це було вишивання бісером, учора були вірші, сьогодні – мило, завтра щось інше. Але на сьогодні це все-таки мило. Мені подобається те, що я роблю, і приємно, коли це подобається іншим людям. Обожнюю збирати букети з мила.
Чому саме миловаріння? З чого все починалося?
Мило я спробувала варити ще років 10 тому, але це було не зовсім те мило, яке я роблю зараз. То було мило, переплавлене з дитячого магазинного,туди я додавала аромаолію, вівсянку, каву (як скраб), відвари трав. Форму воно мало звичайну круглу або прямокутну, а колір білий або ж від бежевого до коричневого. Відновила це захоплення я два місяці тому і мене затягнуло з головою, але зараз маю всі матеріали, з якими зручно працювати, які спеціально створені для такого мила.
А чи є мода на мило?
Мені здається, все залежить від асортименту та цікавих ідей. На свята мода, звісно ж, є. Це доволі незвичайний цікавий подарунок, презент. Квіти з мила – це взагалі дуже гарний подарунок. Більшості людей потім шкода ними користуватися як звичайним милом, тому вони просто насолоджуються ароматом і виглядом. Із квітів я й починала. Купила одну форму тюльпанів і на ній вже заробила на наступні матеріали. І мені досі не окупилася й менша частина витрат, стільки новинок у магазинах миловаріння, що просто неможливо вийти в плюс. Хочеться все й одразу! А загалом усе залежить від сезону та свята. Зараз люди хочуть щось новорічне – сніжинки, ялинки, мандаринки… І як же без тигрів? Адже наближається рік Тигра.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Нерозлучний із саксофоном – музика життя Андрія Романенка
Чим мило ручної роботи відрізняється від того, що можна придбати в магазині?
Насамперед складом, а ще, звісно ж, дизайном. Адже мило ручної роботи – це безкінечний політ фантазії миловара. Органічна мильна основа виготовляється тільки з натуральних рослинних олій і відмінно підходить для чутливої шкіри. Натуральні компоненти, що входять до її складу, дають можливість використовувати таке мило дітям від 3-х років. Також у мило ручної роботи можна додати будь-які аромати й олії. У кожної людини свій унікальний епідерміс і важливо підібрати олії, які ідеально підійдуть до її шкіри.
Ви пишете вірші. Пам’ятаєте, як написали перший?
Перший вірш був написаний мною років у сім. Це був вірш про лисичку, зайця і вовка, які допомогли одне одному в біді. На жаль, я загубила його, вже й не згадаю, але це було так по-дитячому.
Що вас надихає писати і хто ваш перший слухач і критик?
Моє натхнення – це незвичайна річ, я навіть сказала б, що мені не завжди подобається бути натхненною. Помітила, що дійсно гарні вірші народжуються, коли мені якось боляче чи бридко на душі, як кажуть, «кішки на душі шкребуться». Ось один із моїх віршів:
Не довіряйте людям свою душу…
Вони помацають, до серця прикладуть…
А потім тільки з місця зрушать,
До смітника за рогом викинуть…
Не довіряйте людям своє серце,
Лиш обрані його не розіб’ють,
А берегтимуть, як улюблене люстерце,
У цьому й є довіри суть…
Нікому не показуйте ви сліз…
Хтось дасть хустинку… Хтось брудну ганчірку…
Лиш той вас пожаліє, хто на світ приніс.
Лише батьки… у рідному будинку.
Я завжди хочу розвивати себе в чомусь новому , але, мабуть, не дуже рішуча людина.
У 2019 році я вперше подала свої вірші на конкурс. Це був конкурс до 28-ї річниці Збройних сил України. Перше місце я не посіла, але отримала диплом лавреата. На сьогодні маю ще диплом за 1-ше місце у конкурсі Сновської бібліотеки до дня народження Леоніда Тереховича та диплом лавреата за участь у конкурсі «Золота лоза».
Зараз на все не вистачає часу, але зупинятися не хочу, тож буду подаватися і надалі. Маю кілька книжок, де зібрані поезії авторів з усієї України. В них надруковані і мої вірші.
Критика як такого в мене немає, тільки журі конкурсів. Хоча критика завжди необхідна, це можливість побачити свої недоліки, недопрацювання, вона допомагає ставати кращими, на якийсь рівень вищими.
Як зазвичай зустрічаєте Новий рік і проводите зимові свята?
Новорічні свята зазвичай відзначаємо в колі родини або ж з друзями, кумами вдома. Звісно ж, ходимо до ялинки у День святого Миколая та на Різдво.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: світ через об´єктив фотографа Валентина Куца
Є якісь сімейні традиції?
Таких традицій, щоб кожного року щось робити в той чи інший день, напевно, немає, кожен день у нас завжди проживається по-новому.
Чи вірите у силу новорічних бажань?
О, новорічні свята для мене – це щось особливе, казкове. Всі ми дорослі теж віримо в казки і дива або ж хочемо вірити. Люблю зимові вечори, коли надворі йде лапатий сніг, затишно, дерева всі в шапках і виблискують під світлом ліхтарів. У такі дні в мене виникає бажання стрибнути в той пухнатий сніг і порпатися там, як дитина.
Бажання здійснюються, якщо дуже вірити, наші думки матеріальні. Іноді вони здійснюються, коли вже не чекаєш.
Чого чекаєте від наступного року?
Як і всі люди світу, я чекаю, коли ми переможемо нарешті вірус, який не дає повноцінно жити всім жителям планети. Як кожен українець, українка, я чекаю, що наступний рік принесе нам перемогу у цій злощасній війні. Хочу привітати всіх із прийдешнім Новим роком і Різдвом, бажаю, щоб кожна людина в цьому світі була щаслива! І, безумовно, щоб усі ми, наші рідні, близькі, знайомі були здорові.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
