Люди: Тернистий шлях націоналістки з Чернігова
Рубрика «Люди»
Щастя – це спокій на душі. Адже коли у нас все добре, то ми щасливі
Усе її життя – боротьба за щастя і пошук істини. Вона обрала тернистий, небезпечний, але дуже потрібний для України шлях. Мова йде про чернігівську активістку та волонтерку Катерину Число. Про неї сьогодні у нашій традиційній рубриці «Люди».
Катерина Число – активістка, волонтерка, учасниця війни на Донбасі, народилась і виросла в Чернігові. Після закінчення школи втупила до Чернігівського базового медичного коледжу на спеціальність «Акушерська справа». 3 роки пропрацювала в медичній сфері. Одружена. З чоловіком виховують донечку Лесану.
Коли є натхнення, то пишу вірші. Шкодую, що не поїхала на Майдан в 2013 році. В мене на це були особисті причини, тому єдине, що я могла, це передавати допомогу. Пишаюсь тим, що обрала собі шлях націоналіста. Ми дійсно намагаємось змінити країну на краще – виключно з ідеологічних міркувань. Мої побратими і посестри – це моя сім’я і я пишаюсь кожною нашою перемогою.
Я б спокійно себе почувала, коли б країна вільно дихала.
Читати обожнюю, якщо трапляється цікава книжка, то читаю запоєм. З улюблених «Мартін Іден» Джека Лондона, де дуже яскраво розповідається про вдосконалення власної особистості незважаючи на всі перешкоди. «Пісня Льоду і Полум’я» Джорджа Мартіна це цілий новий світ, де є кохання, війна, зрада, боротьба і перемоги. З останніх, що прочитала це «Чорний Ворон» Василя Шкляра, який надихає на боротьбу і вказує на помилки наших побратимів, які боролись за Україну 100 років тому, але це є актуальним і досі. І «1984» Джорджа Орвелла. Ця книга змушує проводити паралель між книжковим світом і деякими країнами, їх режимом в реальному світі.
По телевізору дивлюсь лише мультфільми.
З фільмів найулюбленіші це «Зоряні Війни». Це легендарна космічна сага всіх часів. «Один Вдома» особливий фільм, який дарує відчуття новорічних свят. В мене є традиція, на ранок 1 січня дивитись обидві частини цього фільму з сім’єю і смаколиками. І звісно ж «Гаррі Поттер». Книги і фільм, з яким я виросла. Ці фільми я не втомлююсь переглядати знов і знов і кожен з них дарує мені особливі спогади з дитинства.
Музику полюбляю. Рок: SOAD, Rammstein, Twenty one pilots – улюблені гурти.
З початку війни я допомагала у волонтерську центрі.
Бувало, що після нічної зміни в лікарні їхала збирати допомогу.
В 2015 році я вирішила поїхати на фронт, єдині хто погодився мене взяти до підрозділу – це «Добровольчий Український Корпус Правий Сектор». Я купила собі форму і сама добиралась до місця призначення. На жаль, не від нас залежить, коли закінчиться війна, поки верхівка грається в якісь непрацюючі домовленості, гине квіт нації. На мою думку, ЛДНР потрібно на міжнародному рівні визнати терористами. А потім зробити справжню Антитерористичну операцію. Наші сили це дозволяють зробити, а ось «місцеві ополченці» мали б закінчитись ще в 2015 році.
Улюблене місце в Чернігові – це Ялівщина. Це місце дарує душевний спокій.
Дуже люблю поїздки. Нещодавно їздили до побратимів на могилу. Україна неймовірна до останньої піщинки. Найбільше вразили Карпати. Мій батько з Закарпаття, тому там я себе чомусь відчуваю як вдома.
Кохання, це коли ви зі своїм партнером по життю дихаєте в унісон. Для мене важливо, щоб мій обранець йшов зі мною одним шляхом.
Війна подарувала мені розуміння, що таке дружба. Це вірність не дивлячись ні на що.
Щастя – це спокій на душі. Адже коли у нас все добре, то ми щасливі.
Ми з моєю посестрою Іранкою вдвох мріємо щоб наша кав’ярня «Права Кава» нарешті відкрилась і ми змогли частувати наших жителів смачною і душевною кавою.
Я сама трохи лінива і завжди відкладаю всі справи на потім. Певно, єдиний спосіб побороти лінощі, це переконати себе в тому, що це просто ТРЕБА зробити і крапка. Потрібно знайти будь-яке заняття собі. Для мене це було врегулювання моментів харчування і спорту. Думки витісняють елементарні підрахунки випитої води за день.
Вірю в щасливу Україну.
Хотілось би бачити самостійну, успішну країну. Де зберегли традиції, історію, культуру і мову. Ми намагаємось зробити все для цього, а що з цього вийде покаже час.
Спілкувався Павло Солодовник