Сергій Бутко народився в Німеччині, але завжди почувався українцем. Зараз він є представником Українського інституту національної пам´яті в Чернігівській області, веде активну дослідницьку діяльність і разом із колегами відновлює історичну правду про Україну.
Родина пана Сергія повністю українська. Але через те, що його батько був військовим, їм доводилось часто переїжджати.
Народився він у Дрездені. Майже все дитинство Сергія Бутка пройшло в подорожах різними країнами, адже цього вимагала служба його батька. До України він приїхав, коли вже був старшокласником. Закінчив Гончарівську середню школу.
«Мій батько родом із Дніпра. Він був старшим офіцером протиповітряної оборони. Йому, як і усім українцям, давали можливість жити будь-де, навіть надавали квартири, але повернутись до України було майже неможливо. Тому мій батько ледь прорвався на Батьківщину, але не в Дніпро, до Чернігова», – розказує пан Сергій.
Сергій Володимирович свого часу закінчив історичний факультет із відзнакою. Він розповідає, що в часи розвалу Радянського Союзу він отримав справжній культурний шок через те, що історія, яку він вивчав у виші, багато чим відрізняється від реальності.
«Там були не просто білі плями, а провали. Я з жахом зрозумів, що ми історію не знаємо, і почав копати. Наприклад не було достатньої інформації про ОУН УПА, Бандеру чи Шухевича. Ми вчили, що у 1932-1933 роках були невеликі тимчасові продовольчі труднощі. Ми навіть не підозрювали, що тоді загинуло майже 4 мільйони людей. Я для себе з´ясував, що за часів Радянського Союзу була не історія, а казка для керівництва держави, яке прагнуло утримати свою владу», – зазначає Сергій Бутко.
Він розповідає, що в роки розвалу Союзу в Москві почали друкувати факти, які ставили під сумнів усю радянську історію.
«Нас із дитинства вчили, що Ленін та його соратники у післяреволюційні роки так дбали про народ, що жили впроголодь. А у 1990-1991 роках московські письменники та історики почали друкувати кремлівське меню. Ми побачили, що там була червона риба, ікра, балики та деякі делікатеси, а ми навіть і не знали, які вони на вигляд», – наводить приклад Сергій Володимирович.
У 1991 році він уже викладав на рідному факультеті. Працював в архівах, зокрема СБУ, а також центральних державних архівах. У процесі досліджень історик і виявив низку невідповідностей між підручниками та реальними документами.
«Тоді ми зі студентами багато працювали та зрозуміли, що українська історія незалежна. Вона самобутня та відмінна від історії інших народів. Ми маємо своїх героїв. Мене дуже зацікавило, наскільки засекречена і перебрехана історія ОУН і УПА. Для мене було відкриттям, що на Чернігівщині існувало українське націоналістичне підпілля під час Другої світової війни», – каже історик.
Також він виявив, що уродженці Чернігівщини зробили колосальний внесок в українську революцію 1917-1921 років. А у 1920 році прем´єр-міністром УНР був Ісаак Мазепа, який є вихідцем із села Костобобрів Семенівського району.
«Або, наприклад, якщо взяти Середньовіччя. У ході Конотопської битви велику роль відіграли ніжинський і чернігівський полки. Зокрема у розгромі московської армії. І таких фактів про Чернігівщину безліч. Ми багато чого недооцінили досі, адже наш народ роками вшановував тих, хто служив Москві, вбивав українців і мучив їх», – зазначає Сергій Бутко.
За його словами, історію в Україні треба відновлювати, адже чимало красномовних фактів раніше просто приховували.
«Зараз триває дуже важкий процес, коли ми повертаємо собі власну історію. Наприклад, у країн Західної Європи, США, Канади таких проблем нема. Вони можуть лише дискутувати навколо того, як оцінювати той чи інший факт. А в Україні виходить, що до відновлення незалежності, 24 серпня 1991 року, фактів і не було. Як можна оцінювати казки, які вигадувались?» – запитує історик.
За словами Сергія Бутка, за перші двадцять років незалежності українські історики зробили дуже багато. Але основною проблемою популяризації цієї інформації є те, що всі роботи написані складною науковою мовою, вона відштовхує людей.
Аби виправити ситуацію, Інститут національної пам´яті вже багато років розгортає велику просвітницьку роботу серед населення. Сергій Бутко як його представник на Чернігівщині також працює над популяризацію правдивих історичних фактів серед жителів регіону. Він тісно співпрацює з обласним молодіжним центром і багатьма громадськими організаціями.
«Учасники російсько-української війни, молоде покоління, дуже гостро усвідомили, що ми є українцями і наша доля у наших руках. Вони, я сказав би, з жадібністю беруть усі матеріали, які я даю, бо їм це цікаво. Оскільки інформація про них, про їхніх предків. Особливо мені подобається, що сучасна молодь вивчає історію не просто для того, аби знати, в них практична націленість. По-перше, в нас триває війна, по-друге, вони хочуть жити у щасливій країні, щоб ми нею пишалися, наші люди були заможні, держава працювала на них. Тому, коли ми проводимо різні заходи, то молодь дивиться й аналізує. Вони бачать, що предки зробили і де помилилися. І це дня них є сигналом, як треба діяти, а як ні. Я дуже пишаюся ними», – наголошує Сергій Бутко.
Він виступав у дуже багатьох аудиторіях і розповідає, що особливо адекватно історію сприймають ті, хто побував на російсько-українському фронті.
«Вони швидко розбираються, що до чого, та дуже грамотно розставляють усі крапки над «і». Отут життєвий досвід дає можливість краще зрозуміти історію. І я радію з того, що торік ми змогли зробити виставку «Від борців за незалежність до захисників України». Тому що ми багато співпрацюємо з волонтерами та добровольцями, які на фронті з 2014 року. А коли говоримо про борців за Україну минулих епох, то сучасні воїни бачать, що вони продовжують справу своїх предків. І оцей зв´язок поколінь дуже важливий», – наголошує історик.
На рахунку Сергія Бутка чимало досягнень. Так, разом із Корюківським історичним музеєм і за сприяння Українського інституту національної пам´яті він зумів підняти на рівень країни та світу Корюківську трагедію. Разом видали близько десятка книг на цю тему. Вдалося встановити і меморіальний комплекс.
«Корюківка має бути таким своєрідним символом. І зараз ми бачимо, що як нацисти, так і російський агресор, діють за однаковими методами. А захистити нас може тільки наша армія та держава. Тому цей проєкт, щодо Корюківської трагедії, я вважаю вдалим і всі публікації та наукові дослідження, що ми робили разом із партнерами, дуже важливі», – зазначає Сергій Бутко.
Також він працював і над меморіалізацією подвигу героїв Крут. Сергій Бутко став одним із авторів експозиції музею. У цьому йому допомагала еліта української історичної науки.
«Ми спільними зусиллями порушили цю проблему. Видали величезну кількість книжок, збірників, публікацій. І нам вдалося запустити процес визнання тих подій одним із національних символів із захисту України. Я пишаюся тим, що ми довели успішність оборонного бою під Крутами», – каже науковець.
На цю роботу витратили 10 років. За словами Сергія Бутка, процес затягнувся через те, що з 1918-го батьки загиблих студентів і учнів створили традицію трагедії навколо цієї події. Роль воїнів свого часу також була викреслена. Тому науковцям довелося довго відновлювати історичну правду про успішний оборонний бій, який врятував Українську народну республіку і створив умови для перемоги над росіянами.
«Раніше багато говорилося про те, що там були тільки студенти. Але як можна провести успішний бій, якщо там тільки ті, хто пройшов тиждень підготовки і погано володів зброєю. Насправді таких там було тільки 116. А професійних військових – понад 400. Там були професіонали, зокрема командир ніжинського загону Тверовський, який чотири роки воював у Першій світовій війні, і товариші його були такі самі. Тому вони вміли воювати і били ворога. І оці речі ми доводили більше 10 років», – наголошує історик.
У вересні 1989 року він став учасником установчого з´їзду народного руху України у складі делегації від Чернігівщини. А у лютому 1990 році – членом народного руху України.
Зараз серед планів Сергія Бутка – провести меморіалізацію славетних історій України на Чернігівщині. Це робитимуть для того, аби громада регіону знала про своїх героїв, які боролися за Україну в усіх галузях, не тільки військовій, а й у культурі, господарстві, освіті та інших. Це все буде відзначено в пам´ятниках, меморіалах, створюватимуться нові туристичні маршрути. Таким чином, усі, хто приїздитиме на Чернігівщину, зможуть наочно побачити славетну місцеву історію.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ольга Лазун
