Чернігівка Оксана Тригубенко співала з самого дитинства і зараз збирає великі глядацькі зали та виступає на корпоративах. Також останні пів року вона провела на лайнері в Америці, даруючи людям радість своїми виступами.
Окрім того, дівчина була учасницею відомого в Чернігові кавер-бенду «Hit-off Band». Також, Оксана співала у дуеті із багатьма відомими чернігівськими виконавцями.
Цікаво, що Оксана – самоучка і тільки в дорослому віці пішла професійно навчатися вокалу.
«Я почала співати у віці трьох-чотирьох років. А вже більш серйозно, але самостійно – з 11 років. Пішла з подругою до вокальної студії. Але все це я робила сама, мене ніхто не віддавав на співи. Це було хобі, справа для душі.
Я ніколи не вчилася в музичній школі, я абсолютно самоучка. І лише на початку 2010 року почала займатися з вчителем сольфеджіо, вивчала теорію музики. А до цього для мене вокал викладав батько. А вже у 2011 році я вступила в Університет культури і почала професійно займатися вокалом», – пояснює Оксана.
Своїх пісень і кліпів артистка наразі не має, але в майбутньому працюватиме в цьому напрямку. Зараз же вона співає кавери на відомі хіти, рок-музику та й узагалі все, що побажає замовник.
«Я співаю те, що мені подобається, немає якогось одного стилю музики. Мені завжди подобався тріп-поп, електронна музика, яку я хотіла б розвивати в Україні. Власних пісень ще не маю. Я переконана: якщо ти сам по собі не музикант, не інструменталіст, треба шукати когось, хто може тобі з цим допомогти. Це має бути команда, яка працюватиме згуртовано. І якщо в тебе тільки вокал, то треба, щоб він підійшов усій команді, як і твої думки.
Раніше спів був лише хобі, а зараз це стало моєю професією, водночас і захопленням, і справою життя», – розповідає Оксана Тригубенко.
Найголовнішим і найціннішим у своїй роботі вважає обмін емоціями й енергією зі слухачами.
«Коли я ділюся зі слухачами своїми емоціями, переживаннями і почуттями – це неймовірно. Техніка – це круто, професіоналізм – це круто, але якщо пісня немає емоційного забарвлення – це ні про що. З емоціями складається враження, що ти – справжній професіонал і вкладаєш у цю пісню душу свою. Найголовніше – передати свій емоційний стан через пісню.
Наприклад, якщо це весілля, то люди не хочуть, аби ти, як робот, проспівав «Я люблю тільки тебе». Тобто якщо ти проспіваєш улюблену пісню молодят не з душею, вони будуть засмучені і це, очевидно ж, зіпсує їм свято. І дуже приємні оцей обмін емоціями, вдячні коментарі та віддача публіки.
Загалом для мене пісня – це про більше про енергію, а не просто про спів», – пояснює дівчина.
Цікаво, що на творчість Оксану надихає саме життя: «Поки ти живий, поки маєш що сказати – це найголовніше. Я беру натхнення від самого життя, зустрічі з людьми. Я надихаюся всім, що мені подобається, а це і спорт, і моя сім’я, мої друзі.
Особливо зараз, коли такі важкі часи, ми маємо розуміти, що не можна опускати руки, треба об’єднатися, активізувати свої внутрішні сили. Зараз потрібно більше працювати, вигадувати нові ідеї. Кожен зараз повинен робити свою справу.
Мене також дуже надихає те, як зараз усі допомагають одне одному. Зараз артисти організовують благодійні концерти, збирають гроші. Я дуже хотіла б доєднатися до цієї справи, а не стояти осторонь».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Модні іграшки та декор: чернігівська майстриня Антоніна Пустовойт виготовляє сучасні речі
Останні пів року Оксана Тригубенко провела на лайнері в Америці. Там вона розважала гостей.
«Як я потрапила на лайнер: це було влітку минулого року, я лежала на дивані та гортала телеграм-канал із пропозиціями для музикантів та артистів. І там я знайшла оголошення, що шукають вокалістку на корабель. І я за секунду відправила свої відео та фото, ми здзвонилися.
Насправді в мене вже давно була думка поїхати співати на лайнері.
Організатор розпитав мене, чи я вільна і чи можу вести програму англійською мовою. Я була готова на все, але тоді ще не розуміла, наскільки я буду налякана і не готова до цього. Однак мені дуже цього хотілося.
Тож мене обрали серед 30 претендентів і запросили. Це було дуже приємно для мене. Але вже тоді був присутній легкий страх.
Організатори запросили мене на запис до Запоріжжя, скинули шість пісень, які треба було вивчити. Серед них одна була китайською мовою. У Запоріжжі на студії ми записали всі ці пісні і відзняли на них кліпи. Відправили матеріали агенту й він одразу ж мене запросив, бути на місці потрібно було вже через місяць. Але до цього необхідно було вивчити 150 нових пісень. У цей момент у мене був ступор, емоційна криза. Ти наче хочеш щось робити, але не можеш.
І мені було важко, мало того, що за цей місяць треба було підготуватися, вивчити пісні, мені ще треба було їхати на фестиваль. Але я з усім впоралася і 16 жовтня вже була у Лос-Анджелесі й заселялася на лайнер.
Однак, згідно з правилами, мене на два тижні закрили на карантин, і дякую, що ці два тижні в мене були. Я займалася, тренувалася. І коли настав час показового виступу – у керівництва відвисла щелепа, всі були в захваті. І наш колектив запросили виступати на відкритті сезону», – згадує співачка.
Водночас дівчина пригадує, що робота на лайнері не була для неї відпочинком. Це був важкий досвід, на кораблі діяли сурові правила, потрібно було багато працювати і не було зв’язку із зовнішнім світом. Тобто перш ніж погодитися на таку роботу, треба бути не лише фізично, а й морально готовим до таких випробувань.
«З одного боку, було враження, наче ти в армії, з іншого – цей досвід був для мене настільки приголомшливим, глибинним. Адже ця поїздка не була схожа на жодну іншу за контрактом. Коли контракт на землі – це просто для мене відпочинок. Під час цієї поїздки я побачила стільки людей, стільки культур, я відкрила для себе Америку.
З одного боку, це був складний час, багато правил, які не можна порушувати. А з іншого боку, це неймовірний досвід, люди на лайнері неодноразово підходили та дякували за виступ, підтримували дуже сильно», – розповідає Оксана.
Вона працювала шість днів на тиждень по чотири години. До її обов’язків входило не лише співати та розважати гостей, а й зустрічати їх і проводити інструктаж із правил безпеки.
Своїм найбільшим досягненням у житті Оксана Тригубенко вважає відкритість до експериментів.
«Моє досягнення – я не боюся експериментів. Мені дуже подобається розвиватися. Мені подобаються подорожі, адже це не лише про роботу, а й про знайомство з культурами та людьми. І цей процес життя мене надихає на поглиблення своїх знань. Знайомства дають мені зрозуміти, де і що треба підтягнути в себе, аби бути конкурентоспроможною в цій галузі.
Що більше ти їздиш, то більше ти розвиваєшся в цьому.
Я хочу навчатися, співати не лише поп. У мене є плани на майбутнє, але розкривати свої карти поки не буду. Звісно, в мене є мрія, адже артист без мрії, як птах без крил. Дуже важливо мати велику мету перед собою, аби досягти чогось у цьому житті», – каже співачка.
Повномасштабне вторгнення зустріло Оксану на лайнері. За її словами, з 24 лютого спокійне життя на кораблі закінчилося, всі панічно гортали новини, жили лише війною і не було наснаги вивчати нові пісні чи розважати гостей.
«Війна зустріла мене на лайнері. Я і не знала, що почалася війна, мені ніхто не телефонував. А вже ввечері, коли я прийшла на роботу, хлопці мені розказали. Після цього я подзвонила батькові, адже мама була на заробітках у Чехії, а батько – вдома, в Чернігові. Батьки мене заспокоїли і, дякувати Богу, з ними все гаразд.
Мій тато розвозив їжу військовим. А вже тоді, коли в місті зникли і світло, і вода, і опалення він був вимушений вивезти своїх батьків на захід України», – згадує Оксана Тригубенко.
Повномасштабне вторгнення, як і для більшості українців, для дівчини стало шоком і жахом.
«Для мене це був шок, було дуже важко в це повірити. Емоційно було дуже важко, особливо виступати. У мене була підозра, що може бути війна, але я в це не вірила.
Хоч би де ти був, якщо ти українець, це неймовірний стрес. Постійна тривога, неможливо від цього відсторонитися ніяк», – каже вона.
Додому Оксана повернулася на початку серпня, коли в неї закінчився контракт. Розбомблене місто справило на неї неабияке враження: «Я читала в новинах про зруйнований готель «Україна» та інше. Дивитися на руїни неприємно, звісно. Але коли ще тільки почалася війна, я собі сказала, що потрібно не втрачати надію, згуртуватися і тримати себе у руках.
Я дуже пишаюся нашими людьми. Ми завжди були згуртовані, але ця ситуація ще більше об’єднала людей».
У подальшому дівчина планує продовжити роботу за кордоном, але спершу має закінчити своє навчання. На сьогодні Оксана вже має кілька пропозицій щодо роботи на лайнері.
«Після нашої Перемоги я приїду і буду святкувати з усіма. Хотілося б, аби війна закінчилася якомога швидше і наша Перемога була абсолютною. Я дуже вдячна і низько вклоняюся хлопцям і дівчатам, які захищають нашу землю.
У місті я почуваюся спокійно, впевнено. На фоні тривоги іноді опускаються руки, але зупинятися не можна, адже це аж ніяк не наблизить Україну до Перемоги.
Мрію виступити з концертами обов’язково після Перемоги», – ділиться планами Оксана.
Ще однією мрією після Перемоги Оксана Тригубенко назвала відкриття закладу 80-х, з піснями й запальними танцями.
Дівчина розказала, що поки була в Америці, зустріла дуже багато чуйних людей, які, знаючи, що вона з України, намагалися всіляко підтримати, пропонували прихисток. І Оксана зазначає, що дуже вдячна долі, що змогла зустріти таких гарних і чесних людей.
Послухати і подивитися виступи Оксани Тригубенко можна на її Ютуб-каналі.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Білоус Світлана
