Люди: Журналістика, держслужба, Спілка вірмен та IT-компанія – успішний кар’єрний шлях Діани Мкртчян

111

Є люди – справжні позитивчики, які не вішають носа і не нарікають на обставини. Натомість усвідомлено створюють власний комфорт і несуть відповідальність за якість свого життя. Серед таких – Діана Мкртчян. Вона вже приміряла на себе чимало професійних ролей, причому досить успішно. До того ж, знає вірний спосіб, як створити собі хороший настрій.

Мерщій знайомитися із Діаною ближче.

127466771_315000132817906_8182443768470705161_n

Діано, звідки ти родом та як опинилася в Черніові?

Я народилася в Єревані. Здається, в 1993-му переїхала до Чернігова, до маминих батьків. Думали, що на пару років, поки стабілізується ситуація у Вірменії, і так залишилися тут донині.

Про яку професію мріяла у дитинстві, справдилося це,  чи здобула якусь іншу освіту. Де навчалася?

Я була різносторонньою дитиною, тому мої уподобання змінювалися кардинально – від шкільного вчителя, потім від геолога – до адвоката і журналіста. Ось із журналістикою якоюсь мірою у мене склалося. У 10 класі я потрапила в редакцію дитячих і юнацьких програм чернігівського міського телебачення, і кілька років побула в цій сфері. Але освіту здобула іншу, не пов’язану з журналістикою – у мене базова економічна.

126477834_696399637682932_5348624561337938480_n

Пізніше, вже живучи в Києві, я закінчила Національну академію державного управління при Президентові України та стала магістром державного управління в сфері інформаційної політики.

Як розпочався трудовий шлях? Чим займалась по життю.

Свій професійний шлях я почала в ТРА «Новий Чернігів», згодом був переїзд до Києва. Там і почалося найцікавіше. Спершу була робота в сфері молодіжних громадських організацій, потім – держслужба, управління державним підприємством.

127457326_839939533502837_6382566691932853236_n

Пропрацювавши кілька років на посаді директора держпідприємства, я пішла і кардинально змінила сферу, залишивши сферу молодіжної політики за спиною. Мені запропонували роботу в Союзі вірмен України і я почала займатися питаннями розвитку діаспори. Це був дуже захопливий і цікавий досвід, часто наповнений новими викликами та високими цілями. Але я вважаю, що нам непогано вдавалося.

Після того, як пішла в декрет, повернулася до Чернігова. І тепер я тут.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Катерина Мозгова про захоплення історією, МАН і учнівські дослідження

127524686_656226871716726_8701535965228142476_n

Де зараз працюєш і до чого прагнеш – не обов’язково у професійному сенсі.

Більше ніж півтора року працюю в IT-компанії, і перехід у цю сферу був не меншим викликом, ніж мій попередній досвід. Довелося досить швидко опановувати нові знання, розбиратися в процесах і розвиватися. Але мені дуже пощастило з компанією і колективом, тому підтримку я відчувала постійно. До чого я прагну? Цікаве запитання. У моїй голові постійно виникають нові ідеї та проєкти. От мені хотілося б реалізувати найцікавіші з них. Я вважаю, що під лежачий камінь ми завжди встигнемо, тому свою енергію треба скеровувати в творче русло.

Про що мрієш? 

О, мрії … Вони точно не про машина-яхта-домашній єдиноріг, а про радість. Навіть не можу точно сформулювати, тому скажу, що мрії – це дуже інтимно.

127622634_720751611865686_4012158186390596528_n

Чи маєш хобі, можливо, якогось домашнього улюбленця тримаєш? Або як відпочиваєш, відновлюєш сили?

У нас є висловухий кіт – Шервуд Діанович. Дуже цікавий хлопець. Мені подобається малювати, але роблю я це вкрай рідко. Останнім часом це якісь завдання для дитсадка. Люблю слухати музику, гуляти пішки, а ще для мене дуже важливий сон. А якщо треба розрухатися, то вмикаю улюблену музику сина і ми танцюємо, поки вистачає сил.

За що любиш Чернігів? Чому не прагнеш реалізовуватися в столиці?

Чернігів – дуже спокійний і розмірений. Іноді, звісно, ці спокій і плавність дратують, але потім насолоджуєшся цими скверами з ліхтарями та заспокоюєшся. Тут живе моя сім’я – рідні й улюблені люди, тому затишно. У столиці я прожила 15 років, і Київ для мене такий самий близький, як і Чернігів.

127667166_2755854591348130_7079268988580691757_n

Якою бачиш Україну через 10 років?

Хочеться вірити в те, що Україна буде розвиватися. Хочеться, щоб люди в більшості своїй не думали, як їм вижити, а жили спокійно та впевнено. І мені хочеться, щоб кожен із нас робив щось корисне. Адже найпростіше – сидіти та чекати, а потім скаржитися, що нічого не вдалося.

Спілкувалась Ірина Осташко

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

загрузка...

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register