Козацькі скрині, казкові млини і будиночки на курячих лапах: майстер на Чернігівщині виготовляє незвичайні вироби з дерева
У майстра по дереву Юрія Варича з Прилук дійсно нестримна фантазія. У його «золотих руках» і під талановитим поглядом оживає мало не кожна дровина. Годівнички, ключниці, піратські скрині, млини, кринички, декоративні вози та будиночки на курячих лапах, і це ще не весь перелік виробів, які він виготовляє. Об’єднують ці роботи мотиви казок і старовини, на яких пан Юрій акцентує в кожному виробі. Декоративне оздоблення, персонажі – все продумано до деталей. Митець немов переносить нашу уяву у світ дитячих спогадів і казок.
Займатися виготовленням декору із деревини пан Юрій почав із 2021 року. Однак підштовхнув його до цього один доволі неприємний випадок.
Юрій Варич родом із села Савинці Срібнянського району.
Інтерес до роботи з деревом у чоловіка з’явився ще у дитинстві. В селі, де він виріс, школа була через дорогу від його будинку. Батько був вчителем і викладав креслення, малювання, трудове і географію, а ще вів гуртки авіамоделювання та фотосправи. Мати також пропрацювала весь час у шкільній їдальні.
Вечорами підліток потайки брав ключі від шкільної майстерні і всі верстати були в його повному розпорядженні.
Мабуть, саме через це, згадує нині майстер, у нього і з’явився інтерес до роботи з деревом.
Після військової служби в 90-х роках роботу було знайти важко, а в селі тим більше. Так із рідного села довелося перебратися до Прилук.
Тривалий час Юрій працював зі склом, був склярем. Однак змінити професію примусив прикрий випадок: травма верхньої кінцівки, за якої перерізало сухожилля на правій руці. Опускати ж руки чоловік і не думав, почав шукати іншого заробітку. Ідея створювати вироби з дерева прийшла спонтанно.
«Спершу працювати було геть незручно, тому що пальці нічого не втримували. Але поступово, крок за кроком, я навчився працювати лівою рукою.»
Першим виробом із дерева стала криничка. Пан Юрій розмістив її фото у Фейсбуці і охочих придбати виріб довго чекати не довелося.
«Буквально через пів години мені зателефонувала жіночка і виявила бажання її придбати. Мабуть, це і стало поштовхом для натхнення і розуміння, що цим можливо заробляти хоч і невеликі, але кошти», – пригадує майстер.
Відтоді він продовжив потроху освоювати нову ниву. Та звернув увагу, що людям більше цікаві вироби під старовину з народними мотивами. Здебільшого клієнтів цікавили млини, вози, кринички та хатинки.
Ідеї для своїх поробок чоловік вигадує сам або передивляється у соцмережах. Деякі замисли доводиться довго виношувати, допоки до них дійдуть руки.
«Ось, наприклад, цю роботу я виношував у голові більше року, поки наважився втілити в життя. Забронювали її ще до того, як вона була завершена. Приїхали люди за своїм замовлення, побачили і виявили бажання придбати», – ділиться майстер.
Ідеї залежать і від пори року. Якщо восени та влітку більше замовляють декор для саду, то з приходом осені та зими попит переходить до годівничок, стилізованих під казкові будиночки.
«Я намагаюся робити нестандартно, щоб збільшити асортимент».
Особливої уваги серед робіт митця заслуговує скриня, зроблена під старовинну. Вона нагадує козацьку, де зберігали зброю, хоча, може, піратську – де ховали ром і золото.
На її виготовлення майстер витратив майже тиждень часу, але результатом був задоволений і він, і покупець…
«Для мене будь-який виріб по-своєму цікавий. Тому поки не дороблю до кінця, спокійно не сплю. Зате який «кайф» отримуєш, коли все вдалося як планувалося. Такий собі своєрідний наркотик. Коли поринаєш «із головою» в роботу, то не помічаєш, як спливає час. І тільки коли завершуєш виріб, можна видихнути та спокійно заснути. Я вважаю, що найкраща нагорода для майстра – коли замовник задоволений», – ділиться пан Юрій.
Є кілька основних проблем, які підстерігають майстрів-початківців, вважає він. Найперша – це якісний інструмент, що коштує чималих грошей. Друга – вартість і якість матеріалу. І третя – це сама майстерня.
«Особисто у мене ані великих грошей, ані достойного приміщення, що можна було б назвати майстернею, на жаль, немає. Але то все дрібниці. Головне, здоров’я та натхнення, а ще – щоб закінчилася клята війна і запанував мир»
Сам майстер майже жодних виробів удома не має, хіба що є годівниця, шпаківня, журавель і млинок. І то тільки тому, що свого часу не знайшлися покупці. «Не той п’є, хто варить», як кажуть у народі.
Із «масштабного» у 2022 році Юрій Варич робив дитячу гірку.
Це було в березні, замовили в ресторан за містом. Вироби з дерева він називає своїм хобі. Займаючись улюбленою справою, вважає себе щасливою людиною.
У рідному селі пана Юрія зберігся великий дерев’яний млин.
Згідно з історичними записами, їх було в селі більше як 30.
На жаль, час не щадить і останній, що залишився.
Можливо, колись майстер зробить мініатюрну копію цього млина, що нагадуватиме про місця для натхнення.
У чоловіка вже підростає онук, тож буде кому передати всі свої навички роботи з деревом.
«Я молодий дідусь, онукові ще немає і трьох років, тож зарано ще чогось навчати. Тільки бешкетуємо разом, коли діти привозять його, щоб няньчився.»
І хоч зараз онук ще зовсім маленький, але якщо жагою до знань він вдався у діда, то неважко здогадатися, яке заняття хлопчина освоюватиме першим.
Спілкувалася Марина Лялеко
Фото: Юрій Варич
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
