«У перший тиждень після переїзду я плакала щодня»: історія матері-героїні, яка разом із родиною евакуювалася з прикордоння

Настасія Китаєва – дружина військовослужбовця, мати-героїня та бабуся чудового онука. У жінки п’ятеро дітей: троє з них уже дорослі та живуть окремо, а двоє – навчаються в школі та мешкають разом із Настасією в селі Кучинівка, що у Сновській громаді.

До Кучинівки жінка разом із двома дітьми та господарством евакуювалася наприкінці 2024 року з села Жовідь, що розташоване на прикордонні Чернігівщини.

• Наше село росіяни постійно обстрілюють, мало не щодня чутно, як гупає. Якщо не по нас, то сусідні села «накривають». Разом зі мною жили двоє менших моїх діток – 11 та 14 років, вони дуже складно переживали всі ці вибухи, дуже боялися, інколи під час обстрілів плакали. Рішення про евакуацію я разом із чоловіком обдумувала тривалий час. Після трагедії в Гірську, що трапилася 3 жовтня 2024 року, ми вирішили переїхати. «Житло житлом, але життя дорожче», – подумали ми та почали організовувати процес евакуації, – пригадує евакуйована з прикордоння Чернігівщини Настасія Китаєва.

Процес евакуації для родини Настасії Китаєвої організовували представники місцевого самоврядування громади. З прикордонного села Жовідь жінка евакуювалась разом із двома дітьми та господарством. У родинному будинку залишилася жити матір Настасії, адже жінка не захотіла переїжджати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Мрію стати політологинею»: Ангеліна Попелюх – про мрії та наукові перемоги

• Я зателефонувала до Сновської міськради, щоб попросити їх про евакуацію. Пояснила їм, що виїжджати планую з двома дітьми та деяким господарством, нам надали спеціальне авто. З собою для себе ми взяли лише найнеобхідніше з речей, а також евакуювали наших тварин: кізочок, курей, собак і котів. Я без свого господарства нікуди. Майже одразу ми почали шукати вільний будинок, який підійшов би нам для життя, адже в нас із собою було господарство. Підходяще житло нам запропонували у Кучинівці, також для нас важливим аспектом стало те, що тут школа працює офлайн, бо діти після кількох років дистанційного навчання дуже хотіли ходити до школи. Отак ми і переїхали до Кучинівки, – ділиться з нами жінка.

Після переїзду Настасія почала облаштовувати свій новий побут: спершу зареєструвала двох молодших дітей у місцевій школі, аби вже в перші дні після переїзду вони почали навчатися, також жінка знайшла активності для того, аби самостійно проводити час у селі.

• Перший тиждень після евакуації я щодня плакала – дуже тужила за домом, та й навколо обстановка невтішна, адже немає друзів, знайомих. Діти теж складно переносили зміни. Фактично нам потрібно було все починати з початку. Утім, уже за кілька днів у нас поступово почали з’являтись якісь знайомства, я почала виходити «в люди», а діти пішли в школу. Так і стало легше, – розповідає нам Настасія Китаєва.

Наразі Настасія Китаєва продовжує облаштовувати свій побут у Кучинівці: займається справами в будинку, виховує дітей та чекає чоловіка і старшого сина з армії. Аби відволіктися від негативних думок і допомогти рідним, які наразі на війні – плете маскувальні сітки в місцевому старостаті.

• У мене чоловік і син – військовослужбовці. Я хочу хоча б мінімально допомагати їм. Те, що я щодня приходжу плести маскувальні сітки, – мій мінімальний внесок у нашу перемогу, – впевнена евакуйована з прикордоння Чернігівщини Настасія Китаєва. 

Таліна Тарасенко

На фото маскувальна сітка, яку разом з односельцями плете Настасія Китаєва

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv