До повномасштабного вторгнення чернігівець Василь Фісенко працював адміністратором рецепції готелю «Україна» й активно займався у спортзалі. Однак ранок 24 лютого змінив його життя повністю, як і всіх українців.
Чоловік став на захист Батьківщини, але майже через місяць оборони потрапив у полон, де провів 28 днів.
Василь розповідає, що в ніч на 24 лютого спав неспокійно, постійно моніторив новини і мав відчуття, що щось має розпочатися.
«У ніч на 24 лютого я спав неспокійно, бо моніторив новини в інтернеті та розумів, що от-от почнеться. Давно підсвідомо розумів, що росія нападе, бо таку велику кількість військ і техніки на кордоні тримати дуже дорого, і ніхто не робитиме цього просто так.
Тому, прокинувшись десь о 5:30-6:00 ранку, не дуже здивувався тому, що сталося, зібрався, емоції, безумовно, були дуже сильні, але розумів, що «хто як не ми?». Це й була моя мотивація.
Відніс до мами кішку та деякі речі, зайшов на роботу допомогти завантажити документи, зайшов додому, швидко зібрав рюкзак і пішов у військкомат.
Було сильне відчуття, що треба захищати свій дім від ворогів», – згадує воїн.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Чернігів – це скеля»: Василь Кобець – про життя міста в блокаді (Відео)
Василь Фісенко має за плечима строкову службу та присягнув на вірність українському народові ще у 2007 році. Саме тому, фактично не роздумуючи, пішов до військкомату, де його розподілили до ТрО, яка зараз підпорядковується Збройним Силам.
«Ми були саме в Чернігові, переважно підтримували безпекові заходи в місті, охороняли важливі об’єкти інфраструктури від мародерів. Наприклад, дитячий онкоцентр на Пирогова», – пояснює Василь.
За словами чоловіка, за цей час було відчуття страху за своїх рідних і близьких, за свій дім. Було дуже боляче бачити руйнування свого міста.
Наприкінці березня під час виконання одного із завдань ворог помітив оборонців раніше та влаштував пастку. Василю Фісенку пощастило залишитися живим, але окупанти взяли його у полон.
«Загалом я там пробув 28 днів. Знущалися, били на початку, останні два тижні провів відносно спокійно.
Спершу мене тримали у Чернігівській області із зав’язаними очами та у кайданках приблизно тиждень, майже не годували, 2-8 галет на добу, кілька ковтків води, іноді взагалі не давали.
Потім перевезли під курськ у росію, там було наметове містечко й умови, як у дисциплінарному батальйоні: 3 хвилини на прийом їжі, 1 хвилина на туалет. Там я провів іще тиждень. Після цього на літаку перевезли до Сімферополя і звідти до Севастополя, де й перебував ще 2 тижні, чекаючи обміну.
Під курськом більш-менш нормально годували, але були проблеми з водою. В Севастополі нормально годували вже, надавали «товарного вигляду» і не чіпали.
Тож найскладніші для мене були перші два тижні. Хоча на другий тиждень я, як потрапив під курськ, зрозумів, що хоч не на розстріл привезли та годують», – згадує чоловік.
Після 28 днів полону Василя Фісенка та інших військовополонених обміняли. Коли Василь їхав на обмін, то переживав, аби він не зірвався. Адже, за словами бійця, деякі полонені хлопці по кілька разів їздили на обмін і поверталися, бо щось зривалося.
Перше, що зробив Василь, коли повернувся додому – побув наодинці з собою. «Побув наодинці з собою. Побачив рідних. А взагалі так і не згадаю», – із посмішкою згадує чоловік.
Сьогодні Василь Фісенко продовжує службу у своєму підрозділі. Ще на початку повномасштабного вторгнення Василь пообіцяв сам собі не вживати алкоголь до Перемоги, тому після знищення російської армії мріє випити пива на березі моря в Ялті.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Білоус Світлана
