«Діти їсти просили»: жителі Ягідного – про події 2022 року та незакінчене відновлення (Відео)

Про село Ягідне, що розташоване за 22 км від Чернігова, тепер знають не лише в Україні, але й за кордоном. До 2022 року це село майже нічим не відрізнялося від інших в області. Проте під час повномасштабного вторгнення в ньому окупанти влаштували справжній концтабір у підвалі школи, до якого зігнали 368 людей. Село в окупації перебувало 27 днів, 10 людей померли в підвалі школи, 7 – було страчено. Тепер життя в цьому селі не буде таким, як і раніше. Про ще живі рани та страшні спогади нам розповіли місцеві жителі.

«Дні були страшні. – Ви тут були? – Тут. Окуповане було 3 березня 2022 року. Ми були вдома ще до 5 числа. А потім 5 березня прийшли… не знаю, як їх назвати, «рускій мір» прийшов спасать… забрали нас усіх із дому до школи», — Валентина Руденко, жителька села Ягідне.

«Везли і хворих, і лежачих. Машина везли. Всіх туди навантажували. Тому люди там і помирали. Може, в хаті якийсь догляд був, якісь ліки, свіже повітря, було б простіше. Так люди ще жили б. Було дуже страшно. Їсти хотілося. Діти їсти просили», — Тетяна Матюха, жителька села Ягідне.

«Важко було: і холодні, і голодні. І в туалет не сходити, не випускали, знущалися. Вижили, а так багато померло, багатьох розстріляли», — Анатолій Семенов, житель села Ягідне.

Понад сто будинків у селі тоді було пошкоджено та деякі знищено. Допомагали з відновленням благодійні організації.

«Не було ні вікон, ні дверей, ні світла, ні газу. Проте, слава Богу, все зробили. Вікна поставили, допомагала нам якась фірма», — Валентина Руденко, жителька села Ягідне.

«У нас взагалі було пряме влучання в квартиру. Повністю не було. Снарядом розбило»,.- Світлана Сорокопуд, жителька села Ягідне.

Тоді сина Світлани Сорокопуд, який перебував у підвалі школи, було поранено та вивезено до білорусі, де він перебував понад два місяці. На той час хлопцю було 14. Зараз йому 16, проте травми і дотепер значно впливають на життя підлітка.

«Ніхто не знав, куди його вивезли. А потім уже в білорусі знайомі були. Він писав в інтернеті – шукав батьків. У нас тоді телефонів не було, вони позабирали, порозбивали. Отак люди допомогли, знайшли. Уже одна нога трішки коротша робиться, сколіоз пішов по спині. Добиваємося, їздимо, але ніхто нам нічого до пуття не хоче робити. Сказали, він у задовільному стані. Жодної групи, жодних виплат, нічого немає», — Світлана Сорокопуд, жителька села Ягідне.

Нарікають місцеві і на відновлення. Як кажуть, роботу почали, але не завершили.

«Вікна і самі ставили, і допомагали. Двері допомогли поставити. Дах накрили. Утеплювати почали, але недоутеплили. Тільки від дороги зробили, а з двору не зробили», — Валентина Руденко, жителька села Ягідне.

«Балкони поставили. Ну хіба у війну балкони роблять? Хіба ось то паркани городити у війну. Це що, актуально? Це ж не можна так. Почали з центральної вулиці, там двоповерхові були. Вони хоч би зробили нам по якійсь хатині, хоч ці 60 квадратів», — Тамара Матюха, жителька села Ягідне.

«Гроші збираємо. Кажуть, виділили кошти. Але будинку нема. То треба збирати, щоб щось було. Я так думаю, що вже ніхто не буде його будувати. Ті гроші роздерибанили. Всі гроші пішли у важливіші місця, напевно. Де воно тоді моє подівалося? Може, щось будували б десь самі. Та що ми з тої пенсії зробимо? Самі знаєте, які ціни. Нема з чого будувати. Десь щось розділили, розбазарили, не знаю, де подівалося, де що», — Тамара Матюха, жителька села Ягідне

Та попри це, місцеві жителі продовжують прилаштовуватися до таких умов, шукають правди і потрохи відновлюють своє життя самостійно.

Журналіст: Оксана Замятіна