Спогади про війну: активні бойові дії в чернігівському мікрорайоні Масани (Спецпроєкт)
Масани – один із наймолодших мікрорайонів Чернігова. Сьогодні він сповнений життя: активний рух транспорту, емоції його заклопотаних жителів і голоси тисяч людей. Життя тут пульсує в усіх куточках і кожен його відчуває.
Рік тому мікрорайон був зовсім інакший – він зустрів війну. Вона знекровила його, залишила на тілі сотні шрамів і позбавила найважливішого – людей. Точних підрахунків кількості місцевих, які евакуювались із району Масанів, немає. Та за словами очевидців, які перебували тут упродовж усього періоду активних бойових дій, залишилось приблизно 30% загальної кількості населення. І всі вони об’єднувалися, аби вистояти в боротьбі з підступним ворогом.
«Було чути вибухи, багато людей почало виїжджати, дуже багато. Ми залишались у місті», — Антон Тищенко – житель мікрорайону Масани, волонтер.
Залишитися в місті вирішила і Марина Клопотун із чоловіком. Їхня сім’я – патронатна родина в Чернігові. 24 лютого вони зустріли з двома маленькими дітками в приватному будинку на Масанах.
«Ми були шоковані, з малими дітьми. На той час у нас було дві маленькі дитини – шість місяців і півтора рочка. Чуємо, що літак летить, хапаємо дітей, я і чоловік. Там уже сидимо тихо і слухаємо, де ж дрижать вікна, потім виходимо, дивимося, пошкоджено щось чи ні», — Марина Клопотун – жителька мікрорайону Масани, патронатна мама.
Потужні обстріли Масанів почалися за кілька днів після 24 лютого. Березень місцеві називають жахливим місяцем, адже саме він приніс їм найбільше горя та випробувань. Утім, хоч як би складно було, люди єдналися та починали налагоджувати взаємодію, адже допомоги нізвідки було чекати. Антон Тищенко, в мирному житті підприємець, а в умовах війни – волонтер, вивіз усі продукти, які мав на своїх складах, і роздавав їх місцевим.
«У перших числах березня тут були зачинені всі магазини. Дали мені причеп на роботі, на «Базисі», бо машина в мене була легкова, в неї нічого не поміщалося. Брали причеп і привозили сюди. Щоранку 500-600 людей у черзі, з 6-ї ранку займали чергу», — Антон Тищенко – житель мікрорайону Масани, волонтер.
Патронатна мама Марина Клопотун також стояла в чергах на вулицях, які щогодини здригалися під сталевими ядрами ворожих боєприпасів. Єдине, про що тоді думала та чим тоді переймалася жінка – знайти продукти, аби нагодувати малечу, яка чекала на неї вдома.
«Не розуміла, як ми будемо годувати і чим. У перші дні під бомбардуваннями бігали в магазини та стояли в чергах, щоб купити хоч якісь продукти. Каш, звісно, вже майже не було, намагалася купити манку та молоко, потім шукала сухе молоко, тому що не розуміли, наскільки це може затягнутися і що тут буде», — Марина Клопотун – жителька мікрорайону Масани, патронатна мама.
Що буде насправді, не міг передбачити ніхто. Утім, місцеві точно знали – вони в безпеці, адже їх захищали наші військові.
«Танки тут були кругом. Починаючи від того перехрестя, отут біля супермаркету, отам», — Антон Тищенко – житель мікрорайону Масани, волонтер.
«Спершу для нас дуже дивно було, що в нас біля вулиці стоять танки. Це був шок. Танків було кілька, отут стояли теж, певне, три танки і напроти вулиці танк», — Марина Клопотун – жителька мікрорайону Масани, патронатна мама.
Та, попри страх, місцеві підходили до наших захисників і запитували, чи потрібне їм щось. Віддавали все що мали, аби лише вони нічого не потребували. Дослухалися до кожного їхнього побажання.
«Перші дні ми ходили запитували, можливо, хлопцям щось потрібно. Але вони більш-менш були забезпечені», — Марина Клопотун – жителька мікрорайону Масани, патронатна мама.
«Багато роздавав військовим, по блокпостам, які стояли тут. Військовим найпростіше – каву, чай, солодощі до чаю, макарони, яйця», — Антон Тищенко – житель мікрорайону Масани, волонтер.
Авіанальоти. Щоденно Чернігів зазнавав ворожих атак із неба. Гул російських літаків холодив кров у жилах. Масани – один із тих районів, над яким щоденно пролітали бомбардувальники зі снарядами на підвісках.
«Літаки літали постійно. По два, по три, по п’ять на день. Тут вони пролітали, скидали бомби й відлітали. Я живу на дев’ятому поверсі, я це все чув, коли над моїм домом літак летів і скидав бомби отам над приватним сектором, туди далі, де багато будинків постраждало», — Антон Тищенко – житель мікрорайону Масани, волонтер.
5 березня приблизно об 11:30 українські військові збили ворожий штурмовий Су-34. Літак упав на будинок Юлії Гребнєвої. Дивом жінка та діти залишилися живими.
«Це було 5 березня. Зазвичай, о 8-й ранку я вже бігла волонтерити й о 6-й вечора поверталася додому. Так склалося, що хлопці, які мені допомагали волонтерити, сказали, що їх дві годинки не буде. Власне, ці дві годинки врятували життя моє та моїх дітей. Гуркіт, вибухи, вогонь. Я ще не розуміла, що тоді сталося. Почула голоси хлопців, що «там є люди, відкопуємо». Нас відкопали і так нас врятували», — Юлія Гребнєва – жителька мікрорайону Масани, волонтерка.
Пілоти встигли катапультуватися, один помер, інший (Олександр Красноярцев) вижив. Пілот намагався переховуватись і тікати від затримання; під час переховування він вбив цивільного жителя, який намагався його затримати. Пізніше Красноярцева затримала та допитала СБУ. Другий пілот також катапультувався зі збитого літака, але не вижив. Затриманий льотчик розповів, що прізвище другого – Криволапов.
«Усі п’ять будинків. Він летів якраз зі сторони ринку. Два поверхи мого будинку він зніс і впав на цьому місці. Двигун полетів до сусідів. Там загинув чоловік. А всі будинки просто згоріли від вибуху гасу», — Юлія Гребнєва – жителька мікрорайону Масани, волонтерка.
Та навіть переживши страшне горе, зі сльозами на очах згадуючи події того дня, пані Юлія, хоч і парадоксально це звучить, радіє.
«Ця пожертва – п’ять будинків, я особисто радію, що сталося так і що він не полетів далі на місто», — Юлія Гребнєва – жителька мікрорайону Масани, волонтерка.
Зараз над відбудовою будинків, знищених збитим ворожим літаком, працює команда волонтерів. Щоденно не покладаючи рук із нуля зводять домівки для людей, аби вони стали символом. Символом чернігівського мікрорайону Масани, що вистояв під час жахливих подій лютого-березня. Символом Української Перемоги.
Журналіст: Таліна Тарасенко
Оператор: Сергій Бутько
