«Ти відчуваєш, що ти потрібен. І тебе чекають»: історія бойового медика з Чернігівщини (Відео)
«24-го числа зранку, пам’ятаю, єдине бажання було – це поїхати в аптеку та купити матері ліків, оскільки в неї тиск. Пам’ятаю ці черги, стоять люди, хочуть купити ліків, а світла тоді вже не було, щось пам’ятаю зі зв’язком по інтернету було, що неможливо було оплатити рахунки карточкою. І якось так останнім у черзі купив ті ліки, приїхав додому, взяв рюкзак. Там уже було складено. Бо було таке відчуття, що… І прийшов туди, де я мав бути», — Дмитро Матвієнко, «Бурундук», бойовий медик.
Дмитро Матвієнко родом із Корюківки. За освітою – будівельник. До повномасштабного вторгнення працював слюсарем. Дмитро має дружину та трьох дітей – дочку і двох синів-близнят. У 2021 році чоловік брав участь у зборах ТРО, бо вже тоді розумів, що щось буде. А 24 лютого 2022 року вступив до лав одного з батальйонів територіальної оборони. На той час жодного військового досвіду чоловік не мав. Строкову службу не проходив, бо спершу навчався, потім народилися діти.
«Коли прийшов, стояв комбат біля нашого ППД (пункту постійної дислокації). Я кажу: заберіть мене, я хоч буду ті самі судна виносити з-під хлопців. Але залишатися я не міг», — Дмитро Матвієнко, «Бурундук», бойовий медик.
Так без досвіду й освіти Дмитро став не лише військовим, але й медиком. Він захищав Чернігів і тримав позицію в одному з мікрорайонів міста.
«Був я стрільцем-санітаром. Моє завдання: якщо що, то витягувати людей, доставляти їх до медиків, якщо вони будуть. Потім ми вийшли із Чернігова, під Чернігів, там уже сформувався штат, роти сформувалися і поставили мене медиком взводу», — Дмитро Матвієнко, «Бурундук», бойовий медик.
Потім Дмитро проходив навчання в тренерів із тактичної медицини, пізніше й сам тренував військових, навчав надавати першу медичну допомогу, накладати турнікет і переливати кров.
«Розумієте, стріляти – це одне, а от працювати з людьми і прагнути їм допомогти – це інше. Ти відчуваєш, що ти потрібен. І тебе чекають. Бойовий медик також стріляє – це входить у його завдання, і він повинен стріляти. Але якщо щось стається, то бойовий медик повинен надати допомогу, організувати чи допомогти на етапі евакуації, коли пораненого треба евакуювати з поля бою. Якщо це неможливо, то десь заховати його в укриття, надати допомогу. Бойовий медик взводу завжди перебуває з хлопцями на позиціях», — Дмитро Матвієнко, «Бурундук», бойовий медик.
Після звільнення Чернігівщини Дмитро в уже сформованому батальйоні вирушив захищати нашу країну на східний напрямок.
«Я вважаю, що в мене два дні народження: 29 січня і 13 лютого. 13 лютого ми висунулися на наряд. Мій капітан був поранений, у нього було осколочне. На той момент він був у бушлаті. Я думав, що йому відірвало руку. Отримали ми від одного снаряду. Він більше, я трохи менше. Ну що ж, треба виконувати свою роботу. Наклав турнікет, ми його затягнули у вирву. Наклав турнікет. Зупинили кровотечу. Там же ж порахував – не всі пішли. Подивився, послухав, наче ж не жужить дрон. Скинув з себе рюкзак, упав, і поповз по-пластунськи в напрямку хлопців. Ну, мабуть, трохи я не чув уже тоді», — Дмитро Матвієнко, «Бурундук», бойовий медик.
Тоді Дмитро отримав поранення. Проходив лікування. Проте підлікувавшись навіть зараз готовий іти захищати Україну від ворога.
«Зараз ми з моїм другом – уже інваліди війни. Та нічого. Будемо й далі служити. Треба служити. Найбільша й найкраща твоя мотивація – це твої діти. Бо ти завжди, як батько, як мати, як батько. Ти хочеш, щоб у них було все добре. І ти хочеш, щоб вони жили у вільній країні», — Дмитро Матвієнко, «Бурундук», бойовий медик.
Дмитро – приклад сильної та вольової людини, яка, попри відсутність досвіду, стала на захист нашої країни і тепер виборює не лише її незалежність, але й рятує життя побратимів.
Журналіст: Оксана Замятіна
Оператор: Сергій Бутько
