Під час війни на Донбасі українське командування було вимушене пустити в хід свій «козир» – тактичні ракетні комплекси «Точка – У».
Ці комплекси тільки дивом залишились на озброєнні ЗСУ, оскільки не підпадали під жодні домовленості про скорочення ракетного озброєння, яке знаходилось на теренах України після розпаду СРСР.
На квітень 2014 року у складі 19-ї ракетної бригади (базування – м. Хмельницький) знаходилось 12 пускових установок, а на складах – близько 300 тактичних ракет, виготовлених у 1987-1991 роках.
У найкритичніші моменти українсько-російської війни на Донбасі – власне, у фазі відкритого протистояння кадровим військовим у серпні 2014 року в боях за Іловайськ і Луганський аеропорт і в лютому 2015 року за Дебальцеве – українські військові були змушені пустити цю зброю.
Після звільнення Краматорська влітку 2014 року сюди були перебазовані щонайменше 8 пускових установок, які були вогневим резервом командування сил АТО.
Уперше ракети були застосовані під час боїв за стратегічну висоту Савур-Могила в серпні 2014 року. Ситуація на тому напрямку склалася таким чином, що застосування авіації було неможливе (після кількох серйозних втрат від польотів штурмовиків туди відмовилися), тому єдиною «довгою рукою» залишалися «Точки-У».
Уже перші випадки викликали цілий вал публікацій у російських ЗМІ про «карателів» і застосування ракет проти «мирних ополченців». При цьому скромно замовчувалося, що російська армія застосовувала таку потужну зброю як у ході чеченських воєн, так і в ході війни з Грузією в 2008 році.
Далі застосування ракет мало доволі регулярний характер. Особливо багато пусків було під час подій під Іловайськом і Дебальцевим, коли їх застосування значно полегшило вихід підрозділів із тактичного оточення.
Цікавою є інформація про застосування ракет для ураження цілей за лінією протистояння. Найбільш вражаючим був випадок 13 лютого 2015 року, коли по російському ешелону з технікою, боєкомплектом, особовим складом і паливом на залізничній станції «Іловайськ» відстрілялись одразу двома «Точками». Жителі Іловайська довго пам’ятатимуть те, що творилося на залізничній гілці тієї ночі.
«Російсько-терористичні війська»» неодноразово заявляли, що їм вдалось збивати «Точки», як-то кажуть, «пачками». Але насправді перехопити таку ракету може тільки такий потужний ЗРК, як С-300В із важкими протиракетними ЗУР. А історії про те, як розрахунки «Панцир-С1» або «Стріла-10» збивали «Точки» – це взагалі марення.
Підбиваючи проміжні підсумки застосування «Точок-У» на Донбасі, можна говорити про те, що в ході бойових дій 2014-2015 років було випущено близько 70 ракет. Тож у наявності їх ще зосталось чимало, і в разі відновлення активних бойових дій цілком можливо, що ми знову побачимо «останній аргумент» ЗСУ в дії.
