Сьогодні до студії «Детектора» завітала жертва так званої чернігівської банди підлітків Поліна Малоштан із мамою Валентиною. Після сумнозвісних подій із побиттям дівчини минув майже рік. Як наразі почувається Поліна, чи змінилося її життя – шкільне й особисте – за цей час, чи доводиться їй зустрічатися з кривдниками поза судом, чи пробачила їм, а також про що мріє і ким хоче стати – відповіді на ці та інші запитання від Поліни Малоштан.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Детектор»: про прейскуранти у церквах, ікону російського царя і міжконфесійні відносини
Досьє: Чернігівська восьмикласниця Поліна Малоштан у квітні 2017 року постраждала в результаті жорстокого побиття групою дівчат-підлітків. Доки одні знущалися, інші школярі дивились і навіть аплодували та знімали бійку на телефон. Відео потрапило в інтернет, набуло широкого розголосу, а його герої стали відомі на всю країну. Після інциденту Поліна Малоштан опинилася в лікарні, а її неповнолітні кривдники – на лаві підсудних.
— Поліно, після сумнозвісних подій із твоїм побиттям минув майже рік. Весь цей час ти перебувала під наглядом лікарів, зокрема окуліста. Як сьогодні твоє здоров’я?
— Нині лікую зір, крапаю ліки. Десь наступного тижня треба буде звернутися повторно до лікаря і будемо вирішувати – робитимемо операцію чи доведеться носити лінзи.
— Ти, до речі, навіть встигла змінитися зовнішньо, стала ще гарнішою. Та чи змінилося твоє ставлення до кривдників, чи пробачила дівчатам і хлопцям, які били, знімали на телефон або просто осторонь спостерігали за бійкою?
— Я ніколи їм не пробачу. За такі вчинки, те, що вони роблять досі, – б’ють дітей у центрі міста – за це я ніколи їм не пробачу.
— Минулорічні події зробили тебе відомою на всю Україну. Як змінилося твоє життя – шкільне й особисте?
— Як жила, так і живу. Єдине – пропустила волейбол кілька місяців, зараз відновилась. Зір лікую, тиск інколи підстрибує. Також зараз створила особистий відеоблог на «YouTube», хочу давати поради, як забути подібне до того, що пережила я, як залікувати душевні рани. Зараз у мене собачка з’явився, мені з ним якось спокійніше.
— Чи доводиться бачитися з кривдницями в буденному житті, окрім судів?
— Ні, я з ними ніколи не перетиналась, тільки бачила одну з них у вікно.
— Пані Валентино, як мати ще малої, але підростаючої дівчинки, можу собі уявити, що ви відчували, коли дізналися про побиття доньки. Проте важко уявити, які почуття вирували у вашій душі під час перегляду відеозапису бійки. Однак, як то кажуть – час лікує. Як ви сьогодні дивитеся на ту саму ситуацію. Чи не переживаєте за Поліну?
— У ту хвилину повертатись я не хотіла б. Коли я проглянула відео, це було для мене таким потрясінням, жах просто. Кожен завданий удар лягав на мене вулканом. Я питалась «Боже, за що? Що ви робите, дівчата?». Якби хоч одна з кривдниць трапилась мені під руку, коли я додивилась відео, – розчавила б.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Детектор»: про особливості щедрування, заробітки молоді і зачинені двері
