День медичного працівника – професійне свято, що об’єднує сотні тисяч людей у білих халатах по всій країні, які стоять на варті нашого здоров’я. Медична галузь найбільш затребувана і соціально чутлива. Будь-які труднощі і нововведення в ній болісно зачіпають більшість українців.
У це професійне свято ми поспілкувались з одним із «бійців медичної ниви», старожилом галузі – Іваном Грициком, завідувачем Березнянської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини.
Іване Даниловичу, розкажіть про свій життєвий шлях. Ви місцевий? З Березни?
Ні. Народився 1950 році в Козелецькому районі, село Підлісне. Закінчив Київське медичне училище № 2, служив у армії. Працював у Левоньківській психіатричній лікарні, далі запропонували вступати до Одеського медичного інституту, закінчив у 1979 році. А от уже звідти і потрапив за скеруванням до Березни, я за фахом педіатр. Тому спершу працював педіатром, потім виконував обов’язки головного лікаря Березнянскої районної лікарні.
Чому вибрали професію лікаря?
Мені це було цікаво ще в школі. Приїжджали лікарі на медогляд, а я цікавився вже тоді, що вони там вислуховують, що чують. Так далі і пішов цією дорогою.
Що можете сказати про свою професію?
Надаємо допомогу. І профілактична робота, і лікуємо. Що можна ще сказати? В кожного своя робота – від нашої, мабуть, більше, ніж від будь-якої іншої, залежить як життя людини взагалі, так і нормальна його якість. Нам не можна помилятися. Якщо помилиться працівник іншої професії, наслідки будуть не такі помітні, як у медика.
Ви доволі давно в медицині. Можете порівняти здоров’я й умови років тридцять тому і тепер?
Що дуже помітно, то це те, що значно зменшилась кількість дітей. На початку 80-х на моїй дільниці було 180 дітей, на сьогодні – 36 дітей. 30 – з Березни і 6 – по прилеглих селах. У кожному селі було по 17 – 25 дітей, зараз 1 – 2. Раніше було складніше працювати. І тому, що людей було більше, а якщо захворіє дитина, то було складно її госпіталізувати в обласну лікарню, доправити її туди. Зараз це простіше.
Що можете сказати про медичну реформу, яка вже набула чинності?
Я ще не можу нічого сказати. Поки що позитивного ми нічого не отримали. Активно триває підписання декларацій. Кожен лікар отримав ноутбук. Масовості в підписанні нема, але щоденно по 20-30 людей приходять.
Окрім роботи, які маєте захоплення?
Я вже пенсіонер. Немає в мене особливих захоплень. Удома, по господарству. Ви знаєте, більше часу витрачаю на роботу, тому що суміщаю ще роботу в школі-інтернаті, навчально-реабілітаційному центрі. Зранку йдеш і о шостій-сьомій приходиш, то особливо займатись і нічим.
Чого зараз бракує медичній галузі?
Насамперед нормального фінансування. Щоб були забезпечені і ліками, і необхідним обладнанням. А залишилась одна лабораторія – загальний аналіз крові, сечі, глюкоза в крові. Все. Кардіографи є. Рентген-кабінету немає.
Що побажали б своїм колегам і собі в це професійне свято?
Побажаю всім нашим лікарям, усім медичним працівникам насамперед здоров’я, успіхів у роботі, щоб отримували достойну заробітну плату, щоб пацієнти були здорові. Більше займалися профілактичною роботою.
Олег Дешура
