Вітаю, Поліно! Хочу почати з короткого бліца про вас. Представтеся, будь ласка.
Мене звати Поліна Жук, мені 20 років.
Чим займаєтеся в житті?
Я – студентка юридичного факультету НУ «Чернігівська політехніка». Займаюся стрільбою з лука, працюю.
Що у своєму житті любите?
Дуже люблю читати. Обожнюю всіх тварин. Мені дуже шкода бачити цих тваринок-безхатьків.
А що, навпаки, не любите?
Не люблю, коли люди мене обманюють. А ще не люблю несправедливість.
Коротко і по суті. Дякую. Сьогодні мені хотілося б розкрити вас як майстра спорту зі стрільби з лука. І перше, про що хочеться дізнатися, як ви прийшли в цей спорт?
Усе почалося ще в дитинстві, класі в 3-му або в 4-му. Тоді вийшов мультик від Disney про дівчинку-лучницю. Я його подивилася, пам’ятаю навіть, що ходила в кінотеатр на нього. І от він мене так зачепив, що захотілося самій спробувати.
Я й спробувала: влітку, ми з бабусею були на дачі, там я знайшла якусь палицю, знайшла нитку. Натягнула нитку на палицю, зробила собі стріли, та й почала стріляти. Мама це побачила і вирішила знайти мені тренера.
Тоді в нас у Чернігові якраз відкрилася секція стрільби з лука. Мій тренер Руденчик Євген Володимирович усе з нуля збирав: людей, інвентар. От і я пішла на ту секцію. Почала займатися, мені надзвичайно подобалося! Але через те, що в нас не було дітей, було якось нудно. Я й сказала мамі, що мені там скучно, нецікаво і через це я не хочу ходити на стрільбу. Але мама – жінка з характером, тому вона мені сказала: «Ні. Ти будеш ходити. Будеш займатися, тому що треба чимось наповнювати свій вільний час, а не тільки гратися».
Безумовно, всі розуміють, що професійний спорт – це дуже складно. Розкажіть, будь ласка, про свій тернистий шлях у цій сфері.
Професійний спорт – це дійсно дуже складно. Я займаюся стрільбою, скажімо, з четвертого класу. Зараз я уже на четвертому курсі і постійно тренуюся.
У спорті треба звикнути до того, що, якщо хочеш чогось досягти, то маєш приділяти дуже велику кількість часу цій справі. Ти маєш щодня покращувати свої вміння, свій фізичний стан. Не варто ігнорувати також і психологічну складову – це також дуже важливо, постійно тримати себе в потрібному стані.
Багато дітей просто цього не витримують і через оцю щоденну рутину їм стає нудно, через це вони йдуть зі спорту.
Я, на щастя, витримала найскладніший моральний етап, не перестала займатися. Переважно завдяки моїй мамі, яка мене в цей час скерувала. А потім воно само почало вдаватися, бо я багато тренувалася. І вже з’явився спортивний інтерес. А у свідомому віці я навчилася розставляти пріоритети і повною мірою зрозуміла важливість тренувань.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: візажист, блогер і оптиміст по життю Юля Пуля
Приділяючи так багато часу роботі над собою, мабуть, хочеться отримати визнання своїх старань. Для спортсменів це чимала мотивація. Розкажіть про свої нагороди, які ви отримували та продовжуєте отримувати на своєму спортивному шляху.
Перші серйозні нагороди почались у 15 років: Чемпіонат України серед кадетів, 2016 рік, у команді мікс. Це взагалі перша нагорода була для Чернігова на такому рівні змагань. І от якраз це дало потужну мотивацію тренуватися і покращувати себе ще більше.
У 2017 я відвідала свій перший кубок Європи зі стрільби з лука, в Греції, в категорії кадеток. Зайняла тоді четверте особисте місце. Як для першого міжнародного старту – вау!
У 2017 році, наприкінці літа, я пройшла відбір із національною збірною командою України, з кадетками – на Чемпіонат світу. Це був мій перший ЧС, що відбувався в Аргентині. Перші збори спортивні – це був нереальний досвід. Побачила, як воно має все відбуватися, дізналася щось нове. Чемпіонат світу був не дуже вдалий – там дев’яте місце в команді було.
У 2018 році – знову кубок Європи. Там я була друга в кваліфікації серед кадеток, але не пощастило в особистих змаганнях – залишилася без медалі.
Також у 2018 році в нас був відбір на Олімпійські ігри. На жаль, була другою у відборі. А ліцензія на учасників лише одна. Тоді я дуже засмутилась, думала кидати. Взяла перерву. Через деякий час продовжила займатися, бо вже не уявляла життя без тренувань.
2019 рік – ще один кубок Європи, почало щось вдаватися. Перше особисте місце серед кадеток, третє – в команді. Третє – за фінал кубка Європи серед молоді. Чемпіонат світу серед кадетів також не дуже вдалий.
Але 2019 рік загалом можна вважати доволі продуктивним: встановила один рекорд Європи і два рекорди України.
Далі ковід, тренування зійшли нанівець. Я тренувалась у під’їзді свого дому. Але це все не те. Стріляю тільки, аби підтримувати форму. Тоді почався спад. Результату не було. Перші змагання взагалі провальні. Психологічно це дуже тиснуло. Не хотілося займатися. Але я змушувала себе. В той період я займалася більше психологічною підготовкою, ніж фізичною.
Війна вплинула на всі аспекти життя. Як це позначилося на вашій спортивній кар‘єрі?
Початок війни – це взагалі жахливо було. Сиділи під бомбами, сиділи в оточенні, весь цей час не стріляли. Дуже хвилювалася за свій лук, бо він був у тирі, а тир на той час став бомбосховищем.
Десь на початку весни з’явилася інформація про навчало-тренувальний збір у Польщі для осіб, які не можуть тренуватися. Сказала про це мамі, вона вирішила виїжджати. Якось поїхали.
Звісно, було складно повертатися у форму. Приїхали в Чернівці, там нам допоміг наш головний тренер національної збірної команди – Олег Осипенко. Прихистив у тирі, дозволив тренуватися. Десь місяць потренувалися в Чернівцях. І поїхали на навчально-тренувальний збір. Пробули там чотири місяці. Для мене це доволі виснажливо було, оскільки два тренування на день були, і це виявилося дуже важко.
Нарешті повертаюся до України, тут змагання. Був хороший результат – виграли в міксі чемпіонат України серед юніорів із хлопчиком із Чернігівської області, з Віталієм Галайком.
А як зі стрільбою з лука зараз?
Зараз ми продовжуємо тренуватися, але, на жаль, можливості в нас повноцінно це робити немає. Оскільки тиру в нас більше нема. Але нічого, тренуємося, намагаємося дати собі раду.
Ми – українці, ми – сильна нація, ми – сильний народ. За нами – віра, свобода і правда, бо ми є ми. Україна Переможе, а Москва згорить. Слава Україні!
Героям слава!
Українці дійсно непереможні. У всьому: спорт, наука, мистецтво. Повсюди наш народ тримає першість і так буде завжди. Адже за нами, як зазначила Поліна, – віра, свобода і правда!
Спілкувалась Таліна Тарасенко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
