Практично кожна людина має хобі, тобто справу до душі. Зазвичай старше покоління надає перевагу більш спокійним заняттям, а молодь любить активність. Тож не дивно, що багато дітей і студентів обирають танці. Серед них і героїня нашої сьогоднішньої розповіді – школярка Валерія Примак.
Про захоплення дівчини саме сьогодні вирішили говорити не випадково, адже на календарі – 29 квітня, на яке припадає Всесвітній день танцю. Тож мерщій знайомитися ближче із четвертокласницею загальноосвітньої школи №19
Валеріє, пригадай, як ти опинилася на сцені.
Ще в дитячому садку мені дуже подобалося виступати на різних заходах і святах. І мама каже, що не пригадує, щоб я ніяковіла перед публікою.
Садочок закінчила, але танцювати та виступати дуже хотілося. Тож попросила маму віддати мене на танці. Але різних гуртків і студій, як з’ясувалося, в місті дуже багато, тож пропозицій безліч. Спершу з ненькою розглядали варіант східних, а потім бальних… Ми передивилися безліч відео в інтернеті, серед яких були і сучасні танці. Так і почалося моє сценічне танцювальне життя.
Тож які танці обрала?
Почала танцювати в колективі Hakuna Matata Dance під керівництвом відомої у хіп-хопі та безмежно талановитої Валентини Володимирівни Приходько, яка для нас просто «люба Валя». І от у цьому колективі танцюю вже більше трьох років. За цей час ми вже багато де побували, спробували свої сили в різноманітних всеукраїнських конкурсах і чемпіонатах, зокрема, «Dance Monsters», «The Challenge», «Planeta Dance Fest», «Нове покоління», «Терпсихора об’єднує таланти», що проходять не лише в нашому місті, а й за його межами.
І нагородами вже похизуватися можеш?
За цей час назбиралося вже чимало нагород – медалей, кубків і дипломів, але за ними приховується неабияка праця під час тренувань. Тренуюсь із великим бажанням і наполегливістю.
Зазвичай це зустрічі три рази на тиждень, хоча якщо готуємось до певного виступу на професійній сцені, то й значно частіше.
Чим для тебе є танці?
Це драйв, потужна енергія. Від негативу та втоми звільняюсь, а позитивом заряджаюсь. Це такі сильні, бурхливі позитивні емоції, від яких людина світиться від щастя. Саме це я відчуваю, коли оголошують із великої професійної сцени результати конкурсів, а серед переможців – я і мій колектив, талановитий тренер-хореограф і наші батьки. Хоча танці і виснажують, оскільки для мене це і відповідальність не лише перед собою, а і перед колективом, із яким ділю сцену.
Як моменти твого життя, пов’язані з танцями, тобі особливо запам’яталися?
Я як учасниця зразкового колективу Студії сучасного танцю «Альянс» у 2017 р. брала участь у встановленні національного рекорду України в категорії «Наймасовіший танцювальний фристайл».
Для виступів потрібні костюми. Хто їх шиє, вигадує?
Наші яскраві, виразні костюми – це творче бачення нашого любого хореографа Валентини Приходько. Ми їй повністю довіряємо в цьому. Наш сценічний образ має гармонійно узгоджуватися з музикою, під яку танцюємо й зростаємо як танцюристи, у чому неабияк нас підтримують наш тренер і батьки.
Чи маєш іще якісь захоплення, крім хореографії?
Я захоплююся також малюванням. Відвідувала шкільний гурток «Палітра» під керівництвом гарного наставника Пильцової Наталії Вікторівни. Ці роки не пройшли даремно: були визнання та перемоги в різноманітних творчих міжнародних, всеукраїнських, обласних і міських конкурсах дитячого малюнка.
Взагалі конкурси для мене – завжди певний виклик. Це досвід, який ніколи не минає безслідно. Тому і в конкурсах, що проходять кожного року в школі, я теж завжди беру участь (зокрема, в «Кенгуру», «Соняшник»). До речі, і з моїм першим вчителем мені дуже пощастило. Це мудра і розумна людина – Кирієнко Валентина Андріївна.
Свого часу з мамою ми полюбляли шити і м’які іграшки – зараз вони прикрашають стіну моєї кімнати. Але на це захоплення поки немає часу, бо допомагаю мамі з маленьким братиком.
Ким хочеш стати, коли виростеш?
Зараз мені ще складно дати відповідь на таке запитання. Спостерігаючи за роботою людей різних професій, я вже мріяла бути і стоматологом, і касиром у магазині, і вихователем, і вчителем, і педіатром, і співачкою, і танцюристкою… Цей список можна було б продовжити ще, бо нецікавих професій немає у світі, мабуть. А от зараз мене особливо захоплюють і фотографії, й іноземні мови. Щодо танців, то бажаю, щоб вони залишились у моєму житті, бо для мене це улюблене хобі, до речі, корисне для здоров’я. Воно дає можливість максимально природно виразити себе. У танцях я активна й вільна, а головне – щаслива!
Спілкувалась Ірина Осташко
