Серпневі події на Лутугинському напрямку – мовчазна трагедія на тлі Іловайського котла
Про серпневі бої 2014 року на Донбасі на сьогодні написано вже чимало.
Однак основна увага приділена – із зрозумілих причин – подіям навколо Іловайська 24-30 серпня. Водночас у Луганській області відбувалися події, не менш важливі для перебігу бойових дій загалом.
До середини серпня 2014 року два невеликі селища міського типу – Георгіївка та Лутугине – становили важливі в стратегічному плані позиції української оборони в секторі «А». Тут фактично була зібрана вся артилерія, що підтримувала дії армійських частин на всю глибину території «ЛНР».
Розуміло важливість цих позицій і російське командування (а те, що саме кадрові офіцери армії РФ координували та розробляли операції «армії ЛНР», не викликало на той момент жодних сумнівів), тому вони розробили план із нейтралізації української артилерії.
У ніч на 20 серпня почалась масована артилерійська підготовка, потім пішла атака ударною групою з трьох рот (дві роти 234-го парашутно-десантного полку 76-ї повітрянодесантної дивізії і мотострілецька рота 15-ї омсбр) з боку Розкішного.
У ході першої атаки росіяни знесли перший блокпост на дорозі Георгіївка – Луганський аеропорт. Другий блокпост 24-ї омбр теж був знищений вогнем двох танків.
Наступною на їхньому шляху була висота «Сармат», яку утримували бійці 24-ї бригади та батальйону одеської міліції «Шторм». Під інтенсивним артилерійським вогнем мобілізовані солдати швидко втратили керованість і відкотилися.
Таким чином, здавалось б, основна частина операції росіянами була проведена філігранно. Однак головне завдання – знищення артилерії – їм виконати не вдалося. Під вогнем уже в ході боїв командир 24-ї окремої механізованої бригади на свій страх і ризик без наказу вищого штабу відвів батарею САУ «Акація» з позицій у районі рибзаводу.
Мало того, зорієнтувавшись в ситуації, командування зосередило на цьому напрямку вогонь усієї наявної артилерії: «Гради», міномети, САУ. А після того, як група 30-ї омбр відбила другий блокпост, два танки Т-64 виїхали на пряму наводку, завдаючи противнику серйозної шкоди.
Спробували навіть залучити пару Мі-24П армійської авіації, проте при підході вертоліт був збитий пуском ПЗРК з боку Розкішного. Розвідники 24-ї бригади бачили все, що відбувається, і першими прибули на місце падіння гвинтокрилої машини, проте допомогти екіпажу (майор Бірюк Олег Миколайович і капітан Родіонов Антон Олександрович з 7-го полку армійської авіації) вже було нічим – вони загинули в повітрі.
Під артилерійським вогнем росіяни почали відступати, зазнаючи серйозних втрат. Було підбито щонайменше 1 Т-72Б, 1 БМД-2 та БТР. Ще дві БМД-2 були захоплені. Разом із технікою були захоплені численні документи й особисті речі росіян. Загальні втрати в цьому бою тільки 1-ї роти 234 ПДП, за деякими даними, становлять від 16 до 22 убитих.
Скільки було загиблих в інших ротах – говорити важко, проте вони були. Але відомо, що після боїв 20 серпня роту вивели в РФ через повну втрату боєздатності. Що стосується наших втрат, то за день боїв вони становили 8 осіб.
