Олег Луцук, житель села Стольне, що в Менському районі, особливого представлення не потребує. Адже в рідній області й за її межами його знають як передусім хорошого й креативного гончаря.
Із глиною пан Олег працює вже багато років, до того ж свою майстерність і досвід передає сільським школярам. Діти, звісно, від свого вчителя в захваті. Ось тільки корективи в життя й роботу вніс карантин через пандемію COVID-19. Тож занять для своїх учнів пан Олег не організовував десь уже з пів року.
«Звісно, що сумую за ними. Дуже важко отак на ізоляції перебувати», – зізнається гончар.
Хоча склавши руки він не просиджує.
«Працюю в майстерні, проводжу майстер-класи віртуальні, з деким у скайпі працюю. Але це не замінить живого спілкування. Щоправда, буває, понад 200, по 300-400 переглядів в інтернеті збираю. Майстер-класи не анонсую, здебільшого спонтанно відбуваються. Я дуже залежний від інтернету, бо провайдер підводить. То є зв’язок, то зненацька обривається. Трапляється, що люди просять, а не можу вийти на зв’язок», – зазначив Олег Луцук.
Нині в майстра додався ще один клопіт, приємний: готується до прийому гостей із гончарського фестивалю «Не святі горшки ліплять».
«Це тернопільський фестиваль. Цьогоріч його вирішили провести онлайн. Відібрали 20 майстрів із усієї України. До речі, я теж – у цій двадцятці. Тепер знімальна група фестивалю разом з організаторами приїжджатиме до кожного з учасників, аби познайомитися з його творчістю, зняти відео. Наприкінці серпня всі матеріали зведуть докупи, зроблять анонс і на якомусь ресурсі покажуть кінцевий продукт», – пояснив Луцук.
Фестиваль присвячений зооморфній кераміці, тобто глиняним тваринкам.
«Зніматимуть процес їх виготовлення, готові вироби, колекцію, яка зібрана під час менського фестивалю «Куманець». А це приблизно сотня робіт саме на тему зооморфної пластики. Готую також кілька сюрпризів. Яких – наразі тримаю в таємниці. Втім, можливо, будуть і музичні сюрпризи. Хочу залучити Артема Тихонова із групи «Steik», щоб підтримав музично. І як завжди, нашого знаменитого Валентина Журавля, людину-оркестр», – розказав гончар.
До речі, найголовніше для пана Олега у фестивальному русі – спілкування.
«Не думаю, що має бути переможець фестивалю. Адже це рух однодумців в одному напрямку, демонстрація своїх можливостей, досягнень. Для мене змагання не важливе», – наголосив чоловік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Життєві перипетії найстаршого гончаря Чернігівщини
Як уже зазначалося, гончарству Олег Луцук віддав не один рік життя. Проте це не заважає йому щоразу знаходити свіжі рішення й ідеї для нових звершень.
«Кожен день життя неповторний, тож і роботи щодня – різні», – запевнив чоловік.
Загалом гончарську працю він вважає важкою, через це не дуже багато людей наважуються пов’язати з нею долю.
«Для багатьох гончарство залишається як хобі, бо це непроста й затратна справа. Треба докладати фізичних зусиль і матеріально вкладатися. Наприклад, тільки бюджетна піч для опалення виробів обійдеться в майже тисячу доларів. Матеріали різні потрібні. Тож початок занять гончарством у кругленьку суму влетить. Додайте ще щоденні витрати на усе, що потрібне для роботи, вартість електроенергії тощо. Хоча, якщо вмієш працювати, воно себе виплачує. І щодня отримуєш задоволення від роботи.
Я сподіваюся, що мій послідовник ще росте. Син планує пов’язати долю з гончарством, хоча він лишень перейшов у п’ятий клас. Але вже має досить непогані досягнення. Під час карантину це мій єдиний учень, який щодня по кілька годин працює зі мною в майстерні», – розказав Олег Луцук.
Насамкінець розмови він зауважив, що не вважає, що знає все про гончарську справу.
«Гончар вчиться все життя, до останнього подиху. Адже щодня можеш знайти якісь нові прийоми, форми, познайомитися з новими матеріалами й покриттями. Та й щодня в голову приходять нові ідеї», – переконаний Олег Луцук.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Спілкувалась Ірина Осташко
