Дитячі страхи можуть залишити відбиток на все життя: чернігівський психолог розповіла як уникнути проблем

Ми багато раз чуємо про різноманітні фобії – клаустрофобія, арахнофобія, аквафобія і так далі. Більшість з них за словами психологів беруть свій шлях ще з дитинства.

Олена Гірченко, кандидат психологічних наук, керівник психологічної служби національного університету «Чернігівський колегіум ім. Т. Г. Шевченка», розповіла ЧеЛайн, звідки і коли виникають дитячі страхи і яким чином з ними боротись.

«Питання дитячих страхів має ряд особливостей. До не проблемних, належать так звані  вікові страхи. Дитина розвивається, в неї збільшується сфера фантазії, уяви, і разом з цим в неї розвиваються фантазії в яких є оці страхи. Тобто, це є досить нормальним явищем, і бити на сполох чи щось робити в такому випадку не треба. Ці фантазії, страхи навіть спонукають дитину до розвитку.  У звичайній родині, без стресів, вони минають спокійно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Люди: Олена Гірченко про альтернативну освіту, детектор брехні та закордонні вояжі

Але є інші  страхи – навіяні. Тоді коли старші брати чи сестри, батьки чи хтось інший лякає дитину, образно розказуючи про страшну історію асоціювавши її з темрявою, якимось предметом чи ситуацією. Також страхи можуть спровокувати перегляд страшних фільмів, або якісь дуже гучні звуки тощо. Така ситуація є спровокованою, і її краще зупиняти. Якщо ви бачите, що дитина чогось боїться, її потрібно взяти на руки, заспокоїти, по можливості підійти разом з нею до проблемного місця і показати, що ситуація якої вона боїться не така вже і страшна, пояснити їй. Головне дати дитині почуття безпеки, адже якщо ці страхи в дитинстві не «заспокоїти», вони вже в дорослому віці «вилазять» у вигляді різноманітних фобій. Коли люди бояться темряви, павуків, закритого простору тощо», — розповідає Олена Гірченко.

За словами психолога, ці страхи можуть залишатися на все життя.  Будь які страхи дорослих це не пережиті страхи дитини.

«Якщо ситуація складна, то страхи спричиняють ознаки невротичної поведінки – дитина сіпається, здригається, безпричинно плаче, може бути дуже лякливою, гризе нігті, мне волосся тощо. У важких ситуація може бути енурез. В таких випадках дитину потрібно негайно вести до психолога чи невропатолога», — говорить Олена Гірченко.

Найбільш вразливі до страхів діти віком від 3 до 6 років.

«Страхи після шести років це ознака того, що вони були сформовані до цього, в більш ранньому віці.

До трьох років  страхи не усвідомлені, і вони здебільшого пов’язані з віддаленням від мами. Ці страхи не несуть особливої загрози в подальшому», — розповіла психолог.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv