Прапор України майорів увесь час: як жило село Пекурівка під час окупації (Відео)

Здається, ніби російські окупанти познущалися над кожним куточком нашої області. Села, ліси, луки, річки – до всього дотяглася кістлява рука війни. Свій слід орки залишили й у селах Пекурівка та Політрудня, що були транзитними для окупантів. Тут вони встановили свій блокпост та інколи зупинялись, аби попросити якихось продуктів. Хоч і крізь зуби, та місцеві погоджувалися допомогти, адже окупанти при собі завжди мали зброю, яку націлювали на мирних людей.

«Першочергово стояв блокпост на виїзді з села, в нас тут є «Зоря», там багато техніки, всі приходили на роботу. Працювали. Солдати почали стрибати через паркан, але охорона їм сказала, що не варто тут лякати людей і мародерити. В нас ФАП, приміщення старостату, магазин, але вони вікон не били, не мародерили. Приходили. Інколи приходили, говорили, що в них немає води. Заходили в тракторний парк, питали, чи можна заїхати. З автоматами, звісно, що скажуть дати, те й давали»,- Надія Василівна – староста Пекурівського старостинського округу.

Голоду в селах не було. Багато продуктів доводилося провозити через російський блокпост, та, на щастя, орки ніяк цьому не заважали.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Крали все, навіть вуличний туалет: жителі Седнева – про часи російської окупації (Відео)

«Роздавали яйця, курей, молоко. Мололи борошно. Привозили хліб. Там стояв блокпост, але нам дозволяли привозити хліб, олію. Я думаю, що на той час було добре. Виживали»,- Надія Василівна – староста Пекурівського старостинського округу.

Місцеві жителі намагалися пояснити російським окупантам, що вони вбивці, а не рятівники. Та хіба здатен пустоголовий кат усвідомити душевні моління невинних людей?

«Молоді хлопці. Я питала: «Мами є у вас?» – «Є.» – «У мене діти є.» – «Ми не можемо зв’язатися» – «А ви чуєте, бомблять Чернігів, у мене душа рветься. Мої діти ні в чому не винні. Ми ні в чому не винні. Ми вас сюди не кликали. Ви нам не потрібні»,- Надія Василівна – староста Пекурівського старостинського округу.

Видихнути з полегшенням і дати волю емоціям жителі села змогли лише тоді, коли побачили в селі українських військових.

«Після обіду, після того, як вони вийшли, заїхали наші хлопці. Мені зателефонували та сказали, що заїхали три танки. Діти підбігали і казали: «Слава Україні!», хлопці відповідали. З усіх дворів вибігали люди, пропонували пиріжки, навіть борщ. Обнімали, зустрічали, плакали. Не було такого, щоб хтось був осторонь. Мені телефонували і казали: «Наші! Наші!»,- Надія Василівна – староста Пекурівського старостинського округу.

Пекурівка та Політрудня вистояли в нерівній боротьбі з окупантами. Своєю головною перемогою жителі села вважають прапор України, який окупантам не вдалося зняти під час своїх частих візитів. І який майорів тоді, коли рашистські колони відходили з Чернігівщини.

«Не один раз хотіли зняти наш прапор. Підбігали, автоматами діставали, але наш прапор не зняли. Зняли тоді, коли виходили повністю. Один не зміг зняти, знімали вдвох. Але одразу знову поставили на місце і наш прапор майорів»,- Надія Василівна – староста Пекурівського старостинського округу.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Журналіст Таліна Тарасенко

Оператор Сергій Бутько