«60 – не так вже й багато»: художник Андрій Черниш презентував виставку картин у Чернігові (Відео)
Дощові та холодні пейзажі вулиць осіннього Чернігова, барвисті натюрморти пізніх літніх квітів і заразом добродушні та світлі портрети усміхнених людей – одна з виставкових зал Чернігівського музею-заповідника Михайла Коцюбинського наповнена барвистим світом картин, створених пензлем художника Андрія Черниша. «60 – не так вже й багато» – п’ята виставка митця, вона присвячена його ювілею, тому й така її символічна назва.
«Двоє діток у мене прекрасних, дружина отут присутня… І якщо так подумати, що мене надихає, то це моя родина. Я весь час ходжу і говорю: мовляв, мені вже 60, я вже ближче до дивана, а вони мені не дають. Не дають засохнути, зачахнути. Вони завжди спонукають мене до творчості, до малювання і взагалі до того, щоб я не засиджувався. Коли я говорив, що 60 – багато, вони взяли рамочку, приклеїли туди три купюри по 20 гривень і написали крупним шрифтом, що «60 – це не так і багато», мовляв, тату, ти погоджуєшся? Тепер, звісно, я погоджуюся. А колеги кажуть, що 60 для художника – це лише початок шляху», — Андрій Черниш – художник.
Розпочала свою роботу виставка ще 23 серпня 2023 року, втім, без офіційного відкриття – Чернігів перебував у жалобі через ракетну атаку рф по драмтеатру 19 серпня 2023 року. Відвідувачі приходили на виставку, споглядали роботи та, за словами Наталії Коцюбинської, картини не залишали байдужими нікого.
«Виставка взагалі на кожного, хто її бачить, справляє надзвичайно позитивне враження… У наш надскладний час якихось таких похмурих, тяжких робіт не завжди хочеться бачити, а ці роботи, які в нас експонуються, дарують світло, тепло, ніби повертають у якісь дитячі роки, тому всі відвідувачі виходять з цієї виставки із задоволенням», — Наталія Коцюбинська – заступник директора з наукової роботи Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М. Коцюбинського.
Із цікавістю роботи, експоновані на виставці, розглядає пані Лариса. З Андрієм Чернишем і його творчим доробком у неї сьогодні перше знайомство, та воно, зізнається жінка, однозначно приємне.
«У нього дуже гарні картини, особливо Седнів мені сподобався, квіти теж. Мені сподобалася виставка. Дякую нашому живописцю, нехай Бог благословить його в цьому житті та надихає на інші полотна дуже красиві», — Лариса Лазарівна – відвідувачка виставки.
Серед картин, що експонуються на виставці Андрія Черниша, вирізняються з-поміж решти оці дві – на них народні мотиви в нехарактерному для решти робіт стилі. Це – полотна, з яких художник починав свій творчий шлях. Подібних «національних» картин у творчому доробку автора, на жаль, небагато.
«У нас тоді була перебудова, все зруйнувалося, все повідмінялося і мені довелося займатися трохи іншою роботою. Мені вибачте, скажу мовою оригіналу, сказали, мовляв, це в національному стилі, це не потрібно нікому, воно не продається. А мені треба було думати, бо двоє діток маленьких, жінка в декреті і мені потрібно було робити те, що потрібно було моїй родині», — Андрій Черниш – художник.
Поміж перших картин автора – портрет сучасного волонтера. На ньому – син Андрій Черниша, який із початком повномасштабного вторгнення ухвалив рішення всіма можливими силами допомагати рідній країні. Для автора таке розміщення картин – символічне, адже тепер його син робить усе від нього залежне, аби традиції, що втілив на полотнах батько, залишилися в Україні.
«Портрет мого сина, волонтера, в нього також велика родина, троє діток, але ж він навіть полишив свою роботу і навіть написав так: моє життя – це війна. Я пишаюся ним, я просто ним пишаюся», — Андрій Черниш – художник.
Відвідати виставку картин «60 – не так вже й багато» художника Андрія Черниша та долучитися до важливого і сокровенного для автора може кожен небайдужий у робочі години Чернігівського музею-заповідника Михайла Коцюбинського.
Журналіст: Таліна Тарасенко
Оператор: Сергій Бутько
