Чернігівщина – особливий історичний куточок, де історія – мало не на кожному кроці. І дуже прикро, коли цікаві пам’ятки йдуть у небуття, як Михайлівська церква в селі Чемер Чернігівського району.
Кандидат історичних наук Максим Блакитний розповів, що збудована ця церква в 1888 році на кошти громади села Чемер. І мала вона назву Михайлівської, на честь Архистратига Михаїла. Церква була дерев’яна, покрита спеціальною олійною фарбою всередині і ззовні та на цегляному фундаменті.
«Дзвіниця була 1888 року, а іконостас 1902 року. Також з історії знаємо, що в населеному пункті була інша Михайлівська церква XVIII – чи другої половини XVII сторіччя, пов’язана з родиною Розумовських. У той час була загальна практика, причому не тільки на Чернігівщині, що в церквах, які перебудовували або частково змінювали, деякий час могли використовувати іконостас чи ще якісь предмети зі старої церкви. Очевидно, стару церкву в Чемері могли розібрати, тобто вже згадану, що датована XVIII століттям, і, можливо, перенести іконостас зі старої Михайлівської церкви до нової. А потім, очевидно, зробили вже новий іконостас», – розповідає історик.
Щоправда, на території Чернігівщини і в Чернігові з 1922 року відбувалася кампанія з вилучення цінностей російською окупаційною та більшовицькою владою. Це був початок масового вилучення цінностей із церков під різними приводами, нібито на потреби голодуючих.
«У більшій частині Чернігівщини церкви більш-менш діяли до кінця 20-х років ХХ сторіччя. Поетапно відбувалося і вилучення церковних цінностей.
Із цінностей у церкві в Чемері було п’ять ікон у срібних окладах, п’ять Євангелій, можливо, XVIII чи ХІХ століття. З унікальних Євангелій або найбільш очевидно старих – це Євангеліє 1644 року, надруковане у Львові. Можемо припустити, що також цінною річчю був срібний хрест із написом, що датувався 1716 роком. І цей дарунок для церкви, або, як ще казали, вклад, зробив місцевий священник Онуфрій Журавський. І ще була чаша з написом, яку вніс Данило Солонина. Родина Солонин – це відома козацько-старшинська родина.
Також є згадки про те, що на 20-ті роки ХХ сторіччя була бібліотека, яка складалася з 330 книг. Це переважно видання ХІХ – початку ХХ сторіччя. Але, очевидно, могли бути і видання XVIII сторіччя. Церква мала шість дзвонів, що вважалося значною кількістю. Найбільший важив понад 900 кілограмів», – розповів Максим Блакитний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Різки та смаколики: відомі чернігівці розповіли, що знайшли під подушками
Більшість церков наприкінці 20-х – на початку 30-х років були закриті. Бо такою була загальна політика, що храми по селах здебільшого не діяли. Можливо, хіба на великі свята могли відкриватися. Але це знову ж таки залежало від місцевої влади.
Другу світову війну храм пережив. Після війни на деякий час храми по селах відновлювали, дозволяли в них проводити службу. То, можливо, і ця церква деякий час була діючою.
Згоріла церква у вересні 2023 року. Взагалі ж за часів незалежної України частина цієї церкви існувала. То, ймовірно, можна було ставити питання і до громади та місцевої влади про збереження цієї пам’ятки. Але не сталося…
«Загалом у давнину багато дерев’яних церков згоріли, зокрема, через необережне поводження парафіян зі свічками або через природні катаклізми – блискавка могла вдарити, адже в той час не було громовідводів.
До того ж, у давнину церкви зазвичай були найвищими спорудами в селі, в які вдаряла блискавка і вони горіли, то доводилося будували нові. І якщо була можливість врятувати церковне начиння чи ще якесь майно, то його використовували в новій церкві. Просто переносили в нову будівлю храму», – повідомив історик.
Він також зазначив, що більшість храмів наприкінці ХІХ – на початку ХХ сторіччя були дерев’яні, особливо в бідніших селах північного регіону Чернігівщини, але й були на цегляному фундаменті. Будували церкви переважно місцеві майстри або з сусідніх сіл.
«Була практика, якщо село заможне, то замість дерев’яної церкви могли будувати церкву з цегли або кам’яну. Якщо будівля дерев’яної церкви була ще міцною, її могли продати в інше село або ставили на іншому місці. А на найпочеснішому місці зводили цегляну», – пояснив Максим Блакитний.
З історичного погляду дуже шкода, що стара церква в Чемері згоріла, подібних дерев’яних церков на Чернігівщині практично не збереглося.
Ірина Осташко
Фото – Максима Блакитного
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
