29 березня 2022 року в селі Нові Боровичі, що на Сновщині, російські військові викрали старосту – Анатолія Сірого. Росіяни сказали, що не наражатимуть на небезпеку населення та повернуть старосту за умови, якщо буде розчищено дорогу до Нових Боровичів від повалених дерев. Селяни умови виконали, але виконувати обіцяне ніхто не квапився.
Володимир Карпенко, керуючий справами виконкому Сновської міськради, розповів, що, на жаль, від дня, як Анатолія Сірого викрали, жодних відомостей – ні офіційних, ні чуток – про нього немає.
«Ні рідні нічого не знають, ні представники якихось органів. Усіх це питання турбує, справу про викрадення відповідні органи завели, але жодних офіційних даних немає – де він і який його стан.
Рішенням сесії призначено старосту на період полону Анатолія Сірого – це Олена Іванівна Аніщенко, яка була діловодом Новоборовицького старостинського округу.
Ми дуже сподіваємося, що староста Сірий живий. Але, повторюся, на жаль, досі про нього нічого не чутно. У нас ще двоє цивільних у полоні, то хоча б якась інформація про них надходила, що живі вони, хтось чув їхні прізвища», – зазначає Володимир Карпенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голови громад Корюківського району – про проблеми, які сподіваються вирішити у співпраці з новим очільником РВА
Нині ситуація в селі Нові Боровичі, як і в усіх населених пунктах, що розташовуються поблизу ворожого кордону тривожна, але люди живуть і займаються своїми щоденними справами.
«Нові Боровичі – це велике село, згідно з реєстрацією, орієнтовно 800 осіб. Це не депресивне село. Навпаки, одне з найбільш розвинених було, насамперед завдяки спиртовому заводу, де працювало до сотні людей, але років зо два завод не працює. Новоборовицьке лісництво працює. У стаціонарному відділенні для тимчасового перебування самотніх людей похилого віку 18 осіб працевлаштовані. Є сільгосппідприємство – ПСП ім. Ватутіна. Щоправда, в цього господарства є проблеми, бо не всі землі можуть засівати й обробляти через ризики обстрілів і ризики, пов’язані зі збиранням врожаїв.
Магазини у селі функціонують, навіть кафе при них працювали в кращі часи.
Молодь і діти в селі живуть. Садочок є, школа велика – до сотні учнів. Але ці заклади очно не працюють. Навчання – дистанційне, бо село розташовується за 20 кілометрів до ворожого кордону. Інтернет у селі є, то діти мають змогу навчатися», – розповів Володимир Карпенко.
Люди, які живуть у Нових Боровичах, виїжджати із села не хочуть. Живуть своїм життям, влітку порають городи, взимку вистачає інших господарських турбот. Загалом у Сновській громаді люди покидають три населені пункти, які періодично обстрілюють, – село Єліне, де вже майже нікого не лишилося, одна родина нині живе в селі Клюси і трішки більше населення – в Хрінівці.
А так, як і всюди на Чернігівщині, в Нових Боровичах люди мріють про кінець війни і скорішу українську Перемогу.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
