Зворушливу та ностальгічну виставку порцелянових, майолікових і фаянсових виробів відкрили до Дня міста в Корюківці (Фото)

Світлана Білоус26.07.2024

0 164

Нині зовсім не час для гучних святкувань, між тим, душевність завжди на часі. Тож до Дня міста в Корюківці приурочили доволі цікавий і зворушливий захід – виставку порцелянових, майолікових і фаянсових виробів.

Усі ці напрочуд гарні речі, представлені на виставці, створені українськими майстрами-керамістами, художниками, скульпторами на українських заводах художньої кераміки, хоч навіть у радянський період.

За словами Катерини Онищук, наукового співробітника Корюківського історичного музею, нині молоде покоління здебільшого вважає статуетки та сервізи незрозумілим радянським спадком. А насправді це не так.

«Ми вирішили повернути всі ці речі в публічний і культурний простір Корюківки, щоб нагадати, що насправді порцеляна раніше була «білим золотом» України та залишається таким нині. В часи союзу на території України працювали 15 заводів, які все це випускали. І Україна забезпечувала до 30% потреби радянського союзу в цьому аспекті. Зараз жоден із тих заводів не працює», – в коментарі для ЧЕЛАЙН зазначила Катерина Онищук.

Ще не забули часи, коли порцелянові статуетки й сервізи були дуже модними подарунками на різні ювілеї, дні народження, весілля. І взагалі вважалося, якщо в сім’ї є два чи три сервізи, якими не користуються, то це ознака достатку родини. Люди були ладні годинами стояти в кілометрових чергах, щоб купити цей сервіз. Нині колекціонери ганяються за цими сервізами, бо посуд б’ється і його стає менше.

«На виставці є статуетки, які були дуже популярні, наприклад, «Травнева ніч» – доволі знаменита статуетка-мільйонник, яку виробляли не тільки на Київському експериментальному заводі, а й на багатьох інших заводах. І сьогодні вона найчастіше зустрічається на блошиних ринках Європи. Її створила Оксана Жникруп – знана майстриня, яку називають королевою «білого золота», – розповіла Катерина Онищук.

Досить пізнаваною є васильківська майоліка. Зокрема про півника з Бородянки через сумні події знають, мабуть, усі. Його створило подружжя Надії та Валерія Протор’євих. Взагалі вони придумали серію «Добрі звірі», яка також досить знаменита. Це леви, павичі, химерні козлики, баранчики та інші звірі. Безумовно, всю серію корюківські музейники не змогли зібрати, але деякі фігурки на виставці представлені.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівець Кіріл Фесюн захищає ворота збірної України з футболу на Олімпійських іграх у Парижі

«Ще в нас є статуетка «Перша книжка». Її придумала Інна Коломієць. Зображена мама з дівчинкою, які читають книжку. Інна Коломієць була ветеранкою Другої світової війни, дійшла до Берліна. А коли повернулася додому, то всі думали, що вона буде творити на воєнну тематику, але майстриня, навпаки, на багато років занурилася в тему миру, материнського щастя. І створила доволі популярну статуетку-мільйонник, якою люди часто прикрашали книжкові полиці, ставили на столи. А коли на початку 70-х років майстриня дізналася про Корюківську трагедію, то повернулася до воєнної тематики, бо була вражена до глибини душі і хотіла якось прорефлексувати на цю тему. Шість років вона працювала над пам’ятником. І в 1987 році в нашому місті було відкрито знаменитий пам’ятник жертвам Корюківської трагедії.

А в Миргороді є художник-кераміст Юрій Курилін. І в нього – знаменита майстерня «Жива глина». Він виробляє керамічні панно, різні вази в народному стилі. І він – автор пам’ятника чорнобильцям, встановленого в нашому місті.

Тож ми також хотіли показати, як місто пов’язане з художниками та скульпторами-керамістами», – пояснила науковий співробітник Корюківського історичного музею.

Є багато побутових історій, як ці речі з магазинів потрапляли до осель корюківчан. Наприклад, на виставці є статуетка Полонського заводу – маленьке оленятко, яке п’є молоко мами-оленихи. І ця статуетка була подарована одній жінці, коли вона звільнялася з роботи. Колектив подарував їй на пам’ять цю статуетку, бо вона була мамою-одиначкою. І колектив ніби алегорію провів. Але жінка не образилася, навпаки, їй було приємно.

Є також знаменита статуетка Оксани Жникруп «На ковзанці». Її подарували випускники одній вчительці.

Хтось привозив статуетки з курортів, бувало, що подружки обмінювалися статуетками на пам’ять. Прийшли, купили однакові статуетки й обмінялися на знак дружби.

«Є також цікаві історії про сервізи. Їх теж із курортів привозили. Або в нас є сервізи – свідки давніх часів під назвою «бартер». Кали працівники заводу отримували зарплату продукцією, виготовленою на заводі. Звісно, хто де працював. Якщо на панчішній фабриці, то панчохами. Якщо на маслозаводі, то маслом. А хто на фарфоровому, то сервізами. І в нас є три сервізи, які головний бухгалтер отримала в рахунок зарплати», – пояснила Катерина Онищук.

Виставка діятиме всього місяць, тож усім охочим її відвідати треба поквапитися.