Про маніакальне хобі, духовність і психічно здорову країну

_36325-1011

Що далі в ліс, то більше дров. Ці слова яскраво ілюструють моє життя в сенсі дорослішання та жаги до читання. З кожним роком я дедалі більше прив’язуюся до книжок. І цей процес уже нагадує якесь маніакальне хобі. А все через те, що саме на сторінках книжок знаходжу відповіді на турбулентні житейські питання.

У вас також буває, що іноді слова навіть незнайомої людини змушують замислитися над власним життям? Іноді – змінити ставлення до важливих речей. Іноді – кардинально переглянути підхід до життя!

Нещодавно прочитав цікаве інтерв’ю з українським художником, фотографом і блогером Ігорем Роп’яником. І деякі його тези змусили мене всерйоз замислитися. Пропоную і вам деякі фрагменти його світоглядних суджень.

«Релігія – це традиція, що дає відчуття єдності родини і поколінь. Жити потрібно з Богом у серці, а не щоденно ходити показово до церкви».

«Щастя все-таки у грошах. Мав би більше – допомагав би більшій кількості людей».

«Найгірша риса нашого народу – заздрість».

«Старий не той, хто зморщився у 70, а той, хто скис у 30».

«На Святвечір 1945 року родину матері впакували у товарняк. Вона дивилася у віконце в вагоні, як у хатах мерехтіли свічки. Люди сідали вечеряти. На столах – кутя, пампушки, вареники. А вони, голодні, чекали, поки їх повезуть до Сибіру. Поїзд рушив наступного дня. Їхали місяць».

«Не варто боятися нажити собі ворога».

Прочитайте неквапом ще раз ці пункти. Прочитайте і зробіть висновки. Визнавати помилки ніколи не пізно. Це не соромно. Навпаки – людина, яка визнає свої промахи і стає кращою, заслуговує на похвалу й повагу. Можливо, хтось із нас перестане щонеділі після молитов у церкві проклинати сусідів і поливати багнюкою недругів… Вірю, що хоча б частина фінансово ресурсних людей колись змінить ставлення до людей і допомагатиме нужденним…Бачу Україну зі свідомими адекватними людьми, які замість заздрощів радіють чиємусь успіху…

Бачу Україну з молодими духом щасливими пенсіонерами, які не гниють у чорноті бідності, а насолоджуються веселою безтурботною старістю…

Бачу, як всі адепти «совка» і прихильники «руського міра» мовчки збирають валізи і їдуть геть із країни у відомому напрямку. І вже там вони ностальгують за «вєлікой страной», згадують часи, коли навіть туалетного паперу не було, і навчають молодь духовних «скрєпів» загарбництва і суцільної брехні. Моя країна – психічно здорова і в ній немає місця шизофренії минулого.

Павло СОЛОДОВНИК

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Loading...

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register