Із червоним манікюром і сокирою в руках продавчиня сільського магазину пані Олена майстерно демонструє техніку виконання не зовсім жіночої, до того ж небезпечної роботи.
«Сучок на цьому поліні і важкувато, як попадає сокира на сучок – воно не хоче колотися», — розповідає Олена Ващенко – жителька села Боровики.
За цією справою господиня проводить кожну вільну годину дня: нещодавно поховала чоловіка, а тому сама рубає дрова, набирає в оберемок і складає під навісом, щоб не мокли.
«Це важко, бракує часу приділити собі – хазяйство, дрова, вдягтися гарно, нафарбуватися, зачіску, на це нема часу», — говорить Олена Ващенко – жителька села Боровики.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Квартирне питання: секрети утеплення житла по-чернігівськи
Утім, хоч би якою важкою, каже, була сокира і непіддатливими колоди, – взимку її старенька хата буде опалена. Хоча це благо б’є по гаманцю: субсидію пані Олені не дали, за дрова віддала понад 5 000.
«Я думаю, десь кубів вісім мені достатньо, стараємося, щоб було трохи більше, хто його знає, яка буде зима», —розповідає Олена Ващенко – жителька села Боровики.
Село Боровики, в якому живе Олена Ващенко, – найвіддаленіше у Чернігівському районі. Газу тут немає і чи буде?! Адже до сусіднього газифікованого села – 9 кілометрів. Тож гріються люди печами та грубками. Живуть у тотальній економії, адже ціна куба дров доходить до 1 000 гривень.
«Змерзнеш, то замотаєшся і полежиш трохи, та посидиш, оце тобі таке життя», — ділиться Мотря Геращенко – жителька села Боровики.
Жити в теплій хаті 84-річній бабі Мотрі не дозволяє мізерна пенсія. З отриманих тисячі вісімсот майже половину щомісяця старенька віддає на відходи, які продає пилорама.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Холод скував Чернігів: рятує автономка і пледи
«Раніше працювали ці програми забезпечення твердим паливом жителів сільської місцевості, на сьогодні цих програм немає, є індивідуальна підтримка з боку органів виконавчої влади», — відзначає Ігор Вдовенко – голова Чернігівської обласної ради.
Бабу Мотрю в Боровиках підтримала сільська рада. Щоправда, організаційними питаннями.
«Я поїхав до людини, взяли ми трактор, завантажили, привезли, людині вивантажили. Це все, що я можу зробити», — говорить Юрій Дубина – Боровиківський сільський голова.
«А чорт його батька знає, хоча б тут та місяць вистачило, хіба ж то дрова?» — відзначає Мотря Геращенко – жителька села Боровики.
Порятунок у селян начебто є: у держави на тверде опалення можна випросити субсидію, однак треба відмовитися від звичайної. Приміром, у Боровиках із майже трьох сотень населення допомогу на закупівлю палива оформили лише 16 осіб. Інші віддали перевагу субсидії на електропостачання, бо її вважають вигіднішою. До речі, на крок попереду стоять об’єднані громади – їхні бюджети дають змогу відшкодовувати населенню витрати на закупівлю палива.
Журналіст: Яна Титенок
Оператор: Роман Лазун
