Чернігівські квадробери: чи становлять небезпеку для міста діти з хвостами і в масках (Відео)

Вони пересуваються вулицями на чотирьох кінцівках, одягають спеціальну атрибутику, що імітує тваринну зовнішність, і видають специфічні для людей тваринні звуки.

Вони називають себе квадроберами та є представниками нової, популярної серед молоді субкультури під назвою «квадробіка».

Загалом «квадробіка» започаткована у Японії і спершу була лише видом спорту, основоположником якого заведено вважати спортсмена Кенічі Іто. Річ у тім, що в дитинстві він потерпав через булінг – однолітки дражнили його «мавпенятком». У свою чергу, юний Кенічі Іто вирішив не боротися зі своїм прізвиськом, а підіграти йому. Протягом тривалого часу він вивчав особливості рухів мавп, а пізніше став автором специфічної методики пересування на чотирьох кінцівках. У 2008 році чоловік офіційно зареєстрував своє захоплення та зафіксував його у Книзі рекордів Гіннеса, подолавши стометрівку на чотирьох кінцівках менш ніж за 19 секунд.

«Це такий унікальний випадок протидії булінгу, коли людина завдяки своїй креативності власну ідею протидії булінгу змогла перетворити на тренд, який зараз прийшов до України»,- Наталія Лазаренко – сімейна психологиня.

Відтоді в японця з’явилося чимало послідовників, а спортивний рух, що імітує поведінку тварин, почав швидко поширюватися світом, водночас зазнаючи певних змін у вигляді спеціальної амуніції на тілі та звукового супроводу.

У 2024 році він здобув популярність серед українців, здебільшого квадробінгом захопились діти та підлітки. Відео, на яких люди в масках тварин специфічно пересуваються та видають характерні тваринні звуки, тепер дедалі частіше з’являються в соціальних мережах, водночас квадроберів можна побачити і просто посеред вулиці.

На думку сімейної психологині Наталії Лазаренко активна залученість української молоді до нового руху пов’язана з бажанням виділитися та знайти однодумців.

«Бажання таке – одразу виділитися чимось»,- Наталія Лазаренко – сімейна психологиня.

Разом із тим, на думку психологині, послугувати активному залученню могла і трендовість цього руху серед молоді світу, цю тезу підтримує і керівник дитячого спортивного клубу Сергій Петрикей.

«Найбільш підходяще слово, яке могло б це явище описати – тренд. Це в тік-тоці»,- Наталія Лазаренко – сімейна психологиня.

«Давайте згадаємо останній рік: хобіхорсери були? Були. І всі дуже переживали, що, мовляв, подивіться, вони стрибають на палицях. Хтось про них зараз згадує ? Ніхто. ЧВК «Редан» були? Поліція рейди проводила. Де вони? Нема, всі забули. Зараз у нас з’явилися квадробери. Також усі зараз будуть про квадроберів розмовляти, утім, через місяць-два всі про них забудуть»,- Сергій Петрикей – керівник дитячого спортивного клубу.

Утім, не варто забувати і про спортивну складову, адже керівник дитячого спортивного клубу Сергій Петрикей переконує: квадробіка дійсно має вагоме спортивне підґрунтя – вправи, що імітують рухи тварин, виконують під час тренувань у різних видах спорту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Менінгіт минув, трубка в спині ще залишається: Олександр Гашпар розповів про самопочуття

«Це шикарні вправи. У всіх видах бойових мистецтв є вправи на координацію: повзати крабиком, пересуватися горилою, по-собачому. Це все нормально і це розвиваючі вправи.

Якщо квадробінг спрямувати в потрібне русло, то це може бути цікавий вид спорту»,- Сергій Петрикей – керівник дитячого спортивного клубу.

У суспільстві ставлення до квадробіки різне – хтось нову субкультуру сприймає з агресією…

«Хворі люди».

Інші ж до квадроберів ставляться лояльно.

«Я ставлюся до них нейтрально». 

Серед чернігівців настрої стосовно популярної субкультури також різні.

«Ставлюся нейтрально – нічого проти не маю. В нашому дитинстві це було трошки інакше, в них це зараз так».

«Я людина старшого покоління, не розумію цього, мені здається, що це негативне щось».

«Як вид спорту – чому б ні? Але коли це стає частиною самоідентифікації людини, особливо в юному віці, то це негативне явище, я вважаю».

«Це відхилення, людство еволюціонувало кілька тисяч років для того, щоб знову копіювати своїх предків?»

«Я до них ставлюсь нейтрально – мені однаково, адже поки вони не чіпають мене, то я не чіпаю їх».

І поки українці дивуються «новомодному» молодіжному захопленню, сімейна психологиня Наталія Лазаренко нагадує, що вдягатися в костюми тваринок – традиція давня, а агресія до людей, які займаються квадробінгом, частіше за все абсолютно не виправдана і пов’язана вона зі страхом перед чимось новим, таким, що не можна вважати загальноприйнятим.

«Ми всі в школі колись були зайчиками, котиками, лисичками тощо.

 Поки це не заважає та не шкодить здоров’ю дитини і навколишніх, цим можна займатися, адже в цьому немає нічого небезпечного».

Утім, трапляються серед квадроберів і агресивні – такі, що своїми діями заважають або ж наражають на небезпеку інших людей.

У такому випадку, зазначає психологиня, варто розібратися з першопричиною виникнення агресії, адже ні сама квадробіка, ні специфічна амуніція навряд чи здатні слугувати для квадробера причиною прояву гніву.

«Якщо дитина в повсякденному житті не дозволяє собі проявляти агресію, а проявляє вона ці емоції лише коли одягає на себе костюм тварини, то чи немає в цієї дитини заборони на агресію?

Вона може проявляти це, одягнувши відповідний одяг, костюм, нібито це не я, тобто Олександр, Петрик чи Марійка, а це ось зайчик, котик чи собачка проявляють цю агресію, тому що мені як людині це заборонено робити. Але мені як квадроберу це дозволено робити»,- Наталія Лазаренко – сімейна психологиня.

За словами психологині, такий вид спорту дедалі частіше непокоїть батьків і спеціалістів. На її думку, дуже важливо розуміти причину, чому дитина вирішила стати квадробером.

Загалом же психологиня Наталія Лазаренко зазначає, що захоплення дитини квадробінгом частенько породжує занепокоєння батьків. У цьому випадку важливо не карати дитину, забороняючи їй займатися квадробікою, а поговорити та дізнатися, чому саме її зацікавила ця молодіжна течія. Цю тезу підтримує і керівник дитячого спортивного клубу Сергій Петрикей.

«Це особливий привід для того, щоб звернути увагу на дитину, передивитися свої сімейні цінності та проаналізувати, чи достатньо дитина отримує уваги від вас, чи достатньо ви контактуєте.

Батькам потрібно говорити зі своїми дітьми, якщо вони бачать щось подібне. Важливо при цьому розпитувати, не забороняти, а контактувати, адже ми розуміємо, що чомусь дитина долучилася до цього»,- Наталія Лазаренко – сімейна психологиня.

«Потрібно дізнатись, чому їй подобається

Сядьте разом, подивіться відео на цю тему, поспілкуйтеся, спитайте, хто її друзі, чим вони займаються. І як я вже казав, це не дитини проблема, а ваша, як батьків. Подумайте, що та чому відбувається, можливо, зверніться до психолога обережно, щоб не відлякати дитину.

Ще раз повторюю – це не проблема дитини, дитина привертає до себе таким чином увагу і ви, як батьки, повинні зрозуміти, чому так відбувається»,- Сергій Петрикей – керівник дитячого спортивного клубу.

Наостанок варто зазначити, що те, що ми можемо розцінювати, як квадробіку та квадроберів, насправді може не мати нічого спільного з цим молодіжним рухом.

Оце – квадробери.

А зараз на екрані ви бачите представника субкультури фурі. Це субкультура, що об’єднує прихильників антропоморфних тварин, які фігурують у попкультурі. Подібні персонажі не лише походять на людей статурою, але й носять одяг і мають людські інтелект і міміку.

А ось це теріани, або теріантропи – це також один із напрямів субкультури. Її представники вважають, що вони мають якості як людини, так і тварини.

Та є, звісно, і такі, що до жодної з вищезгаданих субкультур не належать, вони просто здичавілі, щоправда, поширене таке явище лише на болотах.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Таліна Тарасенко

Сергій Бутько