Близько 1,5 тисячі «зелених беретів» оберігають 459 кілометрів рубежів країни в межах Чернігівської області. З них половина проходить з країною-агресором. Тому навіть у професійне свято – День прикордонника — вихідного не мають.
«Замок» на чернігівській межі, запевняють військовослужбовці, міцний. Адже щоденно на охорону сіверських рубежів виходять кількасот прикордонних нарядів. Вдень і вночі, не зважаючи на пори року і за будь-якої погоди «зелені берети» завжди на варті.
«Тому, завжди під час святкувань ми згадуємо тих прикордонників, які того дня несуть службу по охороні державного кордону. Це така, скажемо так, святкова традиція», — Олександр Дудко, помічник начальника Чернігівського прикордонного загону, начальник прес-служби загону – підполковник.
Багатьом чернігівським охоронцям державних рубежів святкувати доведеться на Донбасі, де й досі лунають постріли. Захищати цілісність держави вздовж лінії розмежування зони АТО випало й полковнику Олександру Семенюку.
«З початком російської агресії був у складі оперативно-бойової комендатури направлений в зону проведення антитерористичної операції. Де виконували різного роду завдання, одне з яких було забезпечення пропуску осіб та транспортних засобів, які перетинають лінію зіткнення у контрольних пунктах пропуску в’їзду-виїзду Мар’їнка-Зайцеве», — Олександр Семенюк, полковник.
Ще будучи маленьким хлопчиком з великою мрією насити зеленого берета, Олександр знав – прикордонники це звичайні громадяни України, які до кінця віддані своїй Вітчизні. Тому сьогодні, коли сотні кілометрів кордону у вогні, охоронці державних рубежів повністю усвідомлюють відповідальність, покладену на них народом.
«Завдання, які виконували, вони всі були відповідальними. Усі військовослужбовці, прикордонники, гідно виконували поставлені завдання і достойно себе проявляли під час різного роду ситуацій.
Про себе Олександр розповідає не хоче, каже – він не «зірка екрану», а лише один із тисяч таких же оборонців кордону. Однак його маленький син Ілля думає інакше, для нього татко став справжнім героєм і прикладом для наслідування.
«Я пишаюся своїм татом, тому що він прикордонник. Він захищає нашу країну, воював в АТО. Мені дуже подобається справа, якою займається мій тато. Я теж, скоріше всього, стану прикордонником», — син прикордонника Олександра Семенюка Ілля.
Батько дитячим поривам сина не перечить, єдине, про що мріє – аби його рубежі були сонячні й мирні.
З нагоди професійного свята хотів би привітати прикордонників України усіх поколінь з їх професійним святом. Побажати усіляких гараздів. Миру – в першу чергу, злагоди, благополуччя.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
