Два роки без «руського міра»: боєць роти «Чернігів» – про звільнення Сєверодонецька (Відео)

Два роки тому, 22-го липня, під час військових дій на Донбасі українським військом (зокрема й добровольчим батальйоном «Чернігів») було визволено місто Сєверодонецьк. Відбувалася запекла перестрілка із застосуванням стрілецької зброї, гранатометів і важкої бронетехніки.

Про нюанси важливої спецоперації на Луганщині, створення чернігівського добровольчого формування та втрати легендарного батальйону (нині роти) «Чернігів» спеціально для ЧЕline розповів учасник тих буремних подій — боєць спецбатальйону Сергій Любенко.

Про історію створення сіверського батальйону «Чернігів»

-Батальйон створили патріоти, які приїхали з Майдану, командир батальйону теж був із Майдану. Було нас тоді більше сотні. Доходило до 196 осіб, які працювали в батальйоні. Зараз у нас рота вже майже зі ста чоловік.

Як сепаратистів гнали з Донеччини

-В Рубіжне та Сєверодонецьк зайшли без бою, сепаратисти самі відійшли, а в Лисичанськ ми входили вже з боєм. Тоді там уже була Нацгвардія, вони з одним танком зайшли, ми тоді вже під’їхали через 10-15 хвилин після них. Коли зайшли, в них там вже були двохсоті, поранені трьохсоті. Ми допомогли їм вийти з Лисичанська: коли вони вже почали відходити, ми залишились і прикрили їхній відхід. У танка було сім пробоїн, його ледве-ледве їхній командир вивів. Ми пройшли приблизно три кілометри – заглибилися в Лисичанськ, але з противниками сили були нерівні, бо було приблизно 70 бійців Нацгвардії і нас було 33 людини, а сепаратистів було три опорні місця розташування – це десь 2 000 осіб.

Потім ми були під самим Луганськом, Жовтневий район, як кажуть «Вергунка», їздили на зачистку. Там Луганськ видно як на долоні. З однієї сторони сепаратисти почали мінами покривати, з іншої, з Луганська, «Градами». Поряд із нами в будинок потрапив снаряд «Граду», там загиблий був.

Ми до червня 2015-го року знаходились лише в Луганській області, це ж зараз нас перекинули на Донецьку. Зараз обороняємо об’єкти під Маріуполем».

Про тривалість бойових дій Сергій зізнався: «Коли бій, час чуже важко контролювати. У нас це начебто було все дуже швидко, але коли ми приїхали до Лисичанська, то виявилось, що минуло приблизно шість годин. Хоча для мене це було наче 30-40 хвилин. Там сприйняття всього змінюється».

Про втрати спецпідрозділу

-У нас у батальйоні зараз п’ятеро загиблих. Троє загинули одразу, під час поїздки на «Газелі» до блокпосту. Вийшла диверсійна група сепаратистів, розстріляли машину, вона загорілась. Одразу померло двоє, а потім третій – від втрати крові. Після цього ще було п’ять поранених, одного з них ось нещодавно поминали на 40 днів – теж помер. Поїхав на реабілітацію до Греції, але там впав у кому і також помер. Один наш товариш застрелився сам, причину так і не становили – може, нервовий зрив чи хтозна-що… Молодий хлопець, 19 років.