300 років у Чернігові проіснувала друкарня, що була однією з найкращих в Україні. З XVII століття саме місцеві стародруки поступалися лише Львову та Києву. Дізнатися про це та інші цікавинки книгодрукування на Чернігівщині могли чернігівці, прийшовши на лекцію в Колегіумі, що на Валу .
«Я вважаю, що ми, чернігівці, повинні пишатися тим, що в XVII столітті, в часи козацької держави, наше місто було осередком не тільки козацького полку, але й осередком розвитку. Тому мене цікавить ця тема, які книги тоді видавали, яких авторів».
«Подивитись, коли друкувалися, як. Гравюри оці. Дізнатися, коли з’явилися перші типографії саме в нас, у Новгороді-Сіверському. На мою думку, це дуже цікаво. Подивитись саме ілюстрації-гравюри».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З’явилися нові деталі про виявлений на Афоні старовинний рукопис
«Гравери були надзвичайно професійні, друкували на деревориті і діориті – на дереві та на металі відбувалося здійснення відбитку на форту, тобто на титульний лист. Особливість друкарні в тому, що більшість видань – це видання Лазаря Барановича та Іоанна Максимовича, тобто ті літературні твори, що жодна друкарня не може похизуватися отакою особливістю», — розповідає Інна Непотенко, кандидат історичних наук, науковий співробітник архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
Таку конкурентоспроможну друкарню на Чернігівщині створив Архієпископ Лазар Баранович. Усе виробництво книжок здійснювалось ручним способом. Для створення написів використовували спеціальні пуансони та матриці. Але найдорожчою сировиною був папір, який колись виробляли не з дерева, а з ганчір’я. У друкарні було 10 співробітників, які ходили по хатах і збирали його.
«Його рвали на волокна, щоб легше було потім замочувати. Складали в казани. І власне там, у воді, вони варилися, потім застигали і їх потім перетирали, щоб вода пішла й залишилася волокниста основа. Робили такий пиріг із цих листочків. Потім під пресом воду вичавлювали і висихав сам листочок. Коли була тепла гарна погода, сушили як звичайне ганчір’я – на мотузках», — говорить Інна Непотенко, кандидат історичних наук, науковий співробітник архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Підпільна друкарня на вулиці Толстого завалилася
Друкарня розпочинала свою діяльність у Новгороді-Сіверському. З часом усе устаткування перевезли до Чернігова. Визначити, де саме була надрукована та чи інша книга, можна за спеціальним водяним знаком. Його можна роздивитися лише під спеціальною підсвіткою.
«Що стосується Чернігова, то це водяні знаки, які репрезентують зображення Троїцького Собору і Гетьмана Івана Мазепи та гетьмана Івана Максимовича», — відзначає Інна Непотенко, кандидат історичних наук, науковий співробітник архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній».
Чернігівська друкарня була єдиною на території Лівобережної України. За час її існування видано 154 книги. Серед них букварі, полемічна література, панегірики та богослужбові книги. Майже всі вони були у форматі кватро, тобто сучасний А5. Лише одну книгу, а саме «Анфологіон», видали у вдвічі більшому розмірі – фоліо. Її та примірники інших стародруків можна побачити на власні очі в Колегіумі та Історичному музеї.
Журналіст – Ольга Лазун
Оператор – Дмитро Дриганов
