Чорна кішка, розсипана сіль і пташка на підвіконні – такі звичні речі часто викликають побоювання в тих, хто вірить у забобони. Аби не втрапити у халепу, люди використовують різні ритуальні антидоти. Та багато хто вважає їх нісенітницею. От і думки чернігівців із цього приводу теж розділилися.
«Прикметам довіряю і вірю в них, але в міру. Тобто не треба занадто. У мене чорна кішка є, і вона щодня переходить мені дорогу. І так добре з нею живеться».
«На Місяць треба орієнтуватися. От повний Місяць – енергія, реалізовувати заплановане, якщо Місяць зменшується – все замикається у свою раковину, треба вичекати. От і все».
«Я вірю, що людина сама створює свою долю. Якщо вона хоче, щоб у неї все було добре, їй все вдасться. Це ж усе ритуали. Мій батько просить, щоб я ножі зі столу прибирала».
«Ні, не вірю. Тому що казали: на стіл не сідай, на кут не сідай. Не було таких випадковостей із забобонами: там кішка пробігла – спізнився на роботу й звільнили. Не треба звертати увагу, головне – бути позитивним і любити життя».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Злодіїв треба шукати 2 травня: народні прикмети у день Івана-воїна
Науковці ж розповідають, що забобони – це своєрідне табу, тобто заборона щось робити. До сучасних українців вони прийшли ще з часів, коли наші предки пояснювали все через випадкові асоціації та повсякденну логіку.
«Єдине, що вони під собою мають, – це повсякденний досвід людини, яка боялася навколишнього світу, все пов‘язувала з собою чи з оточуючими: своє – це добре, гарне; чуже – це погане і небезпечне. І те, що з повсякденного досвіду людини вважалося небезпечним, чи вона злякалася, чи так обставини склались – там виникали забобони. Якщо у людини були якісь негаразди, коли дорогу перебігла чорна кішка, а так ще було в сусіда, то виникає заборона переходити шлях, де пробігла чорна кішка. Приблизно так це працює», — розповідає Олена Черненко, доцент навчально-наукового інституту історії та соціо-гуманітарних дисциплін НУЧК імені Т.Г. Шевченка.
Забобони досить поширені в культурах, що мають низький соціальний розвиток. Так, в історії відомі випадки, коли віра в такі прикмети перемагала над здоровим глуздом.
«Є такий приклад в етнографії, в одній з африканських країн чоловіку було заборонено, щоб тінь від тещі падала на нього. І коли він на вузькій стежці у горах зустрів свою тещу, то стрибнув в урвище і поламав ноги. Але був страшенно щасливий, що тінь тещі таки на нього не впала», — говорить Олена Черненко, доцент навчально-наукового інституту історії та соціо-гуманітарних дисциплін НУЧК імені Т.Г. Шевченка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поливаний понеділок – народні традиції, прикмети та звичаї
Психологи ж пояснюють віру в забобони ефектом Данінга-Крюгера. Його суть полягає в тому, що чим менше людина компетентна в певному питанні, тим більш професійною вона собі здається, тому й надає певним випадкам досить нелогічних пояснень. Не обійшлося тут і без української ментальності.
«Україна й українці звикли взагалі до чогось дослухатися, десь шукати пояснення, десь перекладати свою відповідальність на щось інше, що нібито сталось, і воно є головним у їхньому житті. У забобонів є також психологічна така складова, вони можуть залипати в душу, якщо людині здається, що щось таки було. Тобто якщо людина бачить збіги в ситуації, то вона їх надовго запам‘ятовує, тому вони зберігаються в нашому світі», — зазначає Олена Гірченко, кандидат психологічних наук і доцент кафедри екологічної психології НУЧК імені Т.Г.Шевченка.
Відкидає забобони й церква. Священнослужителі кажуть, що це є марновірством і в православ’ї вважається великим гріхом. Вони наголошують на тому, що треба вірувати в Бога, а не в невідомі сили.
«Це є марна віра. Тобто сподівання не на Бога, а сподівання на інші сили, не пов‘язані з Богом, святими. А пов‘язані або з природою, або з якимись там традиціями, і церква засуджує таке ставлення людей. Звісно, такого не можна робити», — говорить Ієрей Миколай, клірик Собору Святої Великомучениці Катерини.
Окрім цього, психолог Олена Гірченко наголошує: що більш освіченою є країна, то менше її жителі вірять у потойбічні сили. Вона радить не перекладати з себе відповідальність за певні події на речі та явища, а контролювати своє життя самостійно.
Журналіст – Ольга Лазун
Оператор – Дмитро Дриганов
