Війна стала для кожного українця випробуванням. Кожен у цей складний час знаходив власну дорогу, яка виводила зі страху й апатії.
Свій шлях знайшли і волонтери з Носівки, які вже п’ять місяців щодня плетуть сітки для наших бійців.
«Практично з другого дня війни почали працювати. Сидіти вдома було нереально, бо хлопці на фронті, а ми тут. Хоч у нас саме на території Носівки і не було конкретних бойових дій, але ми розуміли, що треба допомагати. Тут у залі спершу була сітка звичайна, фабрична. Ми спершу її заплітали клаптями. А потім почали плести самі сітки», — координаторка волонтерського руху «Маскувальник» Євгенія Решетько.
Поступово до Євгенії долучалися нові небайдужі. Так вдалося створити потужну команду, яка щодня невтомно працює над створенням сіток.
«З першого дня мене це все мучило, що щось треба робити. Перші дні я допомагала біля військкомату. Потім дізналася, що все є тут, що тут дуже потребують робочих рук, яких постійно бракує і тепер робимо все, що треба», — волонтерка Вікторія Самокиша.
Замовлення на сітки волонтерам надходять від самих бійців. Тому кожна сітка має своє призначення та вимоги до виконання.
«Самі хлопці з передової нам телефонують і просять. Ми запитуємо кілометраж і все інше, й потім плетемо», — волонтерка Євгенія Решетько.
Кількість замовлень на маскувальні сітки з кожним днем зростає. Водночас зростає і кількість викликів: адже якщо раніше вистачало і робочих рук, і матеріалів, то сьогодні всі ресурси на межі. Та з кожної ситуації команда знаходить вихід.
«Спершу брали з дому. Останнім часом ми налаштували логістичний маршрут із компанією «АСТРА-ЛЮКС», це наша місцева компанія, яка продає нам клапті, щоб ми могли виготовляти якісні сітки», — волонтер Сергій Ломашевський.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жителі села з прикордоння готували та передавали для оборонців Чернігова тушонку, паштет і сало
Також якісно вдалося організувати роботу команди. Усі працюють в максимально комфортних умовах на спільний успіх.
«У нас усе доволі поширено, є люди, які допомагають у спортзалі. Багато людей в інших містах, деякі люди допомагають нарізати клапті вдома. Усе налаштовано в нас. Зараз кожен займається своєю частиною роботи – на спільний результат», — волонтер Сергій Ломашевський.
Серед команди бачу двох зовсім юних помічниць. Це сестрички Іра та Олександра. Щодня вони приходять сюди, аби допомагати своїй мамі. Кожна з них має своє завдання, яке старанно виконує.
«Взагалі я розумію, що це потрібно. Багато людей думають, що це так, але не приходять. У мене мама це все робить, я хочу допомагати – і тому я приходжу», — Ірина Харченко.
Усі, кого я зустріла сьогодні в цій спортивній залі, – насамперед велика та дружня родина. Родина, яка щодня приходить сюди, аби допомагати нашим військовим і наближати Перемогу нашої країни.
Журналіст: Таліна Тарасенко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
