Не професія, а спосіб життя: чернігівські журналісти розповіли секрети своєї роботи (Відео)

Для багатьох журналістика – це не просто професія, а стиль життя. Багато чернігівських кореспондентів мріяли про цю роботу з дитинства. Так, Олена Лазун ще у школі зрозуміла, що хоче стати журналістом. Але через те, що тоді в Україні було дуже мало вишів, які готували таких фахівців, довелося виявляти кмітливість.

«Я вступила на факультет філологічний до Ніжинського державного педагогічного університету. Мета була така, що мені потрібна базова якісна класична вища освіта. І потім уже з цією освітою можна було рухатись далі в журналістику. Власне, це я і зробила. В інституті я мала таку журналістську практику. Я робила матеріали для інститутської газети, для ніжинської газети. Тобто я вже готувала себе до цієї професії», — розповідає журналіст, телеведуча Олена Лазун.

Але про вчителювання навіть не йшлося. Олена розповідає, що тоді було дуже мало засобів масової інформації, проте вона знайшла своє місце саме на чернігівському міському телебаченні. У професії Олена Лазун уже 20 років. Здійснила мрію дитинства і журналіст Вікторія Полевик.

«З 10 років десь, я пам‘ятаю, з дідусем дивилась новини. От мені було так цікаво. І навіть зараз, якщо вибирати – розважальна програма і новини, – я виберу новини, щось політичне. Це, мабуть, так у крові. Найбільше запам‘ятався, певно, перший вихід із мікрофоном, на інтерв‘ю, до людей. Мені було трохи страшнувато, але було цікаво. Цікаво дізнатися, що скажуть люди, потім це все писати», — зазначає журналіст, телеведуча ТРА «Новий Чернігів» Вікторія Полевик.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Унікальна медійна тусовка: журналісти передбачали своє майбутнє

Зараз Вікторія сидить у декреті з маленькою донечкою. Але каже, що вже з нетерпінням чекає, коли повернеться на улюблену роботу. А головною якістю у професії журналіста називає правдивість.

«Це збір інформації, це її оброблення, це спілкування з людьми, це от донесення цієї інформації. Правильно донести, правдиво донести. Оце важливо. Для мене важлива правда», — додає журналіст, телеведуча ТРА «Новий Чернігів» Вікторія Полевик.

Минуло вже три роки, відколи свій фах змінила Дар’я Янушкевич. У професію вона прийшла без досвіду та фахової освіти, але нестримне бажання стати кореспондентом підштовхувало її йти навчатися далі. Зараз дівчина працює на телебаченні.

«Журналіст не буде йти повз якусь проблему, він завжди зупиниться, завжди допоможе. Оце відчуття гострої справедливості, гострої боротьби, вміння допомогти, прийти у скрутну хвилину, роз‘яснити обом сторонам, що насправді конфлікт – це не сварки, можна все вирішувати словом. Це ті якості, якими ми повинні володіти. Володіти інформацією, доносити її людям оперативно та вчасно», — наголошує журналіст, ведуча новин на «UA: Чернігів» Дар’я Янушкевич.

Ще у шкільні роки мріяв про професію журналіста і Павло Солодовник. Розповідає, що ще тоді він робив власні дописи до різних друкованих видань, зокрема газети. Але здобувати омріяний фах так і не пішов, проте після закінчення університету вирішив усе змінити.

«Вже після завершення університету вирішив спробувати свої сили у Чернігівській телерадіокомпанії, на обласному радіо. От саме звідси і розпочався мій трудовий шлях як журналіста. Жодного дня про це не жалкую, тому що дійсно мрія здійснилася, і хто працює в журналістиці – розуміє, що це не професія, а стиль життя. Тому я жодного дня не жалкую про це», — запевняє журналіст «Чеline», телеведучий Павло Солодовник.

До того ж ця професія досить непередбачувана. Інколи стаються досить курйозні моменти, що запам’ятовуються на все життя.

«Ми нещодавно їздили на одну зйомку. Досить проблемний матеріал був про прибирання сміття. Ми їздили в одну селищну раду. Для нього це була несподіванка… Але оскільки ми заскочили його зненацька, то в нього вибору не було. І ось тут почались ці цікаві речі. Він не те, що прибирав на столі, він відкрив шухлядку. Він із шухлядки дістав державні символи та почав розставляти на столі, щоб показати, що я ж патріот», — розповідає журналіст, телеведуча Олена Лазун.

«Це була зима. В одній зі шкіл Чернігова відбувалися змагання з хокею. Оскільки я ще був новачок, перший день, дуже серйозно ставився до роботи. Це зараз вже розуміємо, що матеріал можна набрати хвилин за 20. Але тоді довелося години 2-3 стовбичити на морозі. 3 години непотрібного матеріалу, там ледь уже в прибиральниці не брав інтерв’ю, не лише в гравців», — журналіст «Чеline», телеведучий Павло Солодовник.

«Дзвінок о 6-й ранку змінив усі плани. Я вже в гумових чоботах о 7-й ранку була на вулиці Декабристів, де було затоплено, потім це була вулиця Могилянського. Ти вся мокра наскрізь. Після потопу я поїхала до міської ради. Всі сидять на нараді серйозні і заходиш ти, в мокрих чоботах, із тебе все ллється. І того ж дня я прийшла до редакції, а мені мій шеф-редактор каже, що за годину в мене екстрений випуск новин. І тоді я сіла у свій перший прямий ефір», — журналіст, ведуча новин на «UA: Чернігів» Дар’я Янушкевич.

Чернігівці ж вважають професію журналіста досить важливою для суспільства. Та вкладають в неї власний сенс.

— Звісно, потрібна. Щоб доносити якісь новини, щоб постійно тримати в курсі жителів Чернігова. Я тільки радію, що у нас є така професія.

— Моя особиста думка, що хороший журналіст завжди потрібен. А те, що він розказує, залежить уже від суспільства. Якщо воно заангажоване, то він розказуватиме не зовсім коректні речі. Якщо доступне – то навпаки. Але це, швидше за все, ідеали.

— Ну головне, щоб правду говорили. Це основна, я вважаю, робота. І все це висвітлювали.

Телебачення, газети, радіо, інтернет – це саме ті засоби, завдяки яким журналісти усього світу кожного дня доносять до пересічних громадян нову та важливу інформацію. А щоденна праця полягає в тому, щоб зробити це якісно.

Журналіст Ольга Лазун

Оператор Дмитро Дриганов