Вона горда і незалежна. Але так видається лише на перший погляд. Насправді цей пухнастий працівник Чернігівського історичного музею – кішка Гапа – дуже мила і дружелюбна. Вона любить бешкетувати, інколи кусається й обожнює туристів.
«Вона дуже любить, коли багато людей, коли екскурсії тут у нас або гості приїджають. Вона походить, покажеться. Дуже любить, щоб її погладили, сфотографувалися», — науковий співробітник Чернігівського історичного музею Наталія Тонких.
Кішка Гапа працює в історичному музеї вже 14 років. Народила її теж особлива мама, яка жила в Чернігівському військово-історичному музеї. Тож не випадково і Гапа опинилася в культурному закладі. Тут у кішки є кілька обов’язків – вночі вона охороняє охоронця, а зранку зустрічає працівників.
«Ранок починається, вона всіх зустрічає, розмовляє, її годують всюди дозволяють їй ходити. Коли по понеділках у нас планірка в директора в кабінеті, то вона на поважному місці, вона теж має бути присутня і сказати своє «няв», — науковий співробітник Чернігівського історичного музею Наталія Тонких.
Життя в кішки-історика Гапи солодке, наче мед. У музеї її так оточили любов’ю та увагою, що Гапа вже й наростила зайві кіло. Снідає, обідає та вечеряє, щоб ви розуміли, рибкою і курячими шлуночками.
«В їжі перебірлива, інколи її навіть треба вмовляти, щоб поїла 00:27 + кл. 237: 2:26 її люблять усі, всезагальна улюблениця….мяу», — науковий співробітник Чернігівського історичного музею Наталія Тонких.
По сусідству з Гапою, але вже в Чернігівському художньому музеї працює ще одна чотирилапа робітниця – кішка Муся, Муза або Киця. Вона теж тяжіє до мистецтва і любить гуляти виставковими залами.
«Вона вибирає собі місцину, науковця, до якого вона сьогодні буде приходити, обирає ракурс чи місце. Інколи вона любить бувати у залі західноєвропейського мистецтва, може посидіти на лаві для закоханих, а зранку сидить на червоній доріжці і чекає на кожного», – старший науковий співробітник обласного художнього музею Олена Ісаченко.
Пухнастій Мусі – два роки. Вона полюбляє гуляти на вулиці, навідується в гості до художника Бориса Дєдова, який працює поряд із музеєм, але часто просто сидить на вікні і милується краєвидами Валу, а може, видивляється залицяльників, які кішці й проходу не дають.
«До неї приходять зазвичай кавалери і коханці. Але вона в нас непідступна. Приходить один такий поважний чорний кіт, утім, вона в нас цнотлива дівчинка», — старший науковий співробітник обласного художнього музею Олена Ісаченко.
Муся – це музейна муза. Вона створює в закладі затишок і заманює сюди туристів. Любить, коли на виставки приходять дітки. До них заграє. І любить, коли тут проходять концерти. Не минає жодного. Але головна робота Мусі – охороняти культурні цінності від мишей і пацюків.
«Буває так, що у внутрішньому дворі на сходах лежить мишка. Це вона приносить. Ми за це даємо їй якісь ласощі», — — старший науковий співробітник обласного художнього музею Олена Ісаченко.
Журнал «Форбс» склав список музеїв світу, де в колективі є пухнасті працівники. Приміром цінності Британського музею охороняють аж 6 котів, у Санкт-Петербурзькому Ермітажі чотирилапих охоронців – понад 50. За словами наших місцевих музейників, їхні Гапа та Муся – вже стали талісманами закладів культури. Уявити роботу без ласкавих поглядів чотирилапих друзів музейники вже не можуть. 1 березня у світі відзначають Міжнародний день котів, тож Муся та Гапа вже чекають на смачну премію.
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
