Світлана Панчукова тримає в руках портрет батька, який під час війни партизаниву Брянських лісах.
Розповідає, що коли він пішов воювати, її з мамою нацисти забрали до концтабору. Світлані тоді був лише рік. Після визволення їх випустили, і матері з донькою довелося йти пішки 45 кілометри до рідного села. А батько до кінця війни не дожив.
«Он пришёлпроведатьменя, так как я маленькаябыла, а соседбылполицай. Полицай его выдал. И его утром в 5 часоварестовали. Затем на площади в селевсех, кого поймали, расстреляли», — донька радянського партизана Світлана Панчукова.
9 Травня вона та ще близько півтисячі містян прийшли до могили Невідомого солдата, аби згадати про ціну Перемоги й віддати шану ветеранам, які її наближали. Серед них й Іван Онищенко, який пройшов війну солдатом-кулеметником.
«Прошёл Венгрию, Будапешт, Мешкольц, и 17 декабря 1944 года был тяжело ранен. На Чехословацкой границе немцы решили остановить нас. Мина разорвалась за моей спиной, меня подбросило. Я упал и лежал уже там, пока не забрали меня вечером санитары», — ветеран Другої світової війни Іван Онищенко.
Урочистий захід об’єднав кілька поколінь чернігівців. Основна його мета – розповісти нащадкам про подвиг дідів і прадідів.
«Свого часу з бабусею, ще не розуміючи, на День визволення міста Чернігова, було перепоховання невідомого солдата… Я ще тоді не розумів, що воно, чому плаче бабуся. А потім вона мені розповіла, що була війна, загинуло багато людей. З віком мені стало дуже приємно, що сьогодні й молодь приходить з маленькими дітьми. Але вони вже будуть знати, що їхні прадіди брали безпосередню участь», — голова фракції «Наш край» ЧМР Олександр Соколов.
Під час урочистостей чернігівські священнослужителі відправили службу за загиблими, а містяни разом із очільниками міста та області поклали квіти до Вічного вогню.
Журналіст Ольга Лазун
Оператор Дмитро Дриганов
