Із весною до наших осель приходить одне з найбільших християнських свят – Великдень. Навіть ті, хто не зараховує себе до лав вірян, традиційно збираються в родинному колі або з друзями на природі й вітають одне одного з Христовим Воскресінням. І чернігівці не виняток – святковий настрій містян не затьмарила навіть похмура погода.
- Я була з сім’єю, добре провела. Погода була не дуже гарною, але головне – настрій.
- Чудово, дуже добре. Посвятили пасочки, зібралися всією сім’єю, з онуками, дітьми та відзначили Великдень. Дуже добре!
- Та ніяк, онуки прийшли, діти, посиділи, привітали одне одного і розійшлися. Холодно на вулиці, тож удома сиділи.
- Вдома провів, усе прекрасно.
- Провели чудово, прекрасно.
- Удома, в колі сім’ї, з дітьми – це ж сімейне свято.
- Паску ходив святити. На ніч не ходив, це важко, я не зміг би вистояти. А так пішов, посвятив і все. У сімейному колі, потім ще до бабусі поїхав із родиною, привітали.
- І ми так само, в родинному колі, з рідними та близькими людьми. Все як завжди.
- Я приїхав у гості, зараз живу в Німеччині. І мені тільки на душі прикро, що народ так живе бідно. Я побував у селах – злидні, тут ще якось облаштовують, а по селах злидні.
