Чернігівка Юлія розраховує жити довго і щасливо, проте вже зараз точно знає, що мають зробити рідні з її тілом після смерті. І це кремація.
«До кладовищ я ставлюся, як усі люди, нормально, але я не хотіла б, аби мої близькі після моєї смерті приходили до мене на могилу і плакали. Життя продовжується, треба радіти, а не влаштовувати паломництво в такі місця і роками оплакувати близьких. Певно, це одна з причин, чому я почала замислюватися над кремацією», — чернігівка, прихильниця кремації Юлія Заліська.
До серйозного питання дівчина підійшла доволі творчо. Юлія не хоче, аби її прах зберігався в урні на поличці, в уяві малює розвіювання попелу на морському узбережжі. Невеличку частинку себе планує залишити нащадкам в оригінальний спосіб.
«У вигляді сувеніра онукам, у вигляді пісочного годинника чи маракасів. Краще, щоб це була позитивна пам’ять, бабуля буде постійно в їхньому житті перебувати в якійсь грі: зуби, наприклад, чистять – бабусю, привіт, перевернули і чистять далі», — чернігівка, прихильниця кремації Юлія Заліська.
Дівчина жалкує, що в Чернігові немає крематорію. Минулого року містяни навіть склали петицію про його будівництво, утім, необхідних голосів для розгляду вона не набрала. Хоч площа кладовища «Яцево» наближається до позначки в 100 гектарів, і щороку його межі розширюються на кілька гектарів, потреби у крематорії місто поки що не відчуває.
Працівники спецкомбінату, комунальної установи, що займається наданням ритуальних послуг, говорити на камеру засоромились. У приватній розмові розповіли, що за останній рік серед двох тисяч захоронених лише 14 тіл померлих відправили на кремацію до Києва. Чернігівці ж до питання спалення тіл після смерті ставляться по-різному.
-Загалом нормально ставлюся, зважаючи на те, що розростаються величезні кладовища – цілком нормально.
— Я, певно, проти, я більше за традиційне, як це було, захоронення, потім можна прийти до могили, провідати покійного.
— Певно, кремація – це один із непоганих способів поховати людину. Головне, щоб залишилась пам’ять про людину.
— Православні так туди хоронили. Це вже у великих містах, де місця мало, а так, я вважаю, в землі повинні бути покійники.
На відміну від ісламської віри та іудаїзму, що забороняють спалення тіла покійника, православна церква більш поблажливо ставиться до кремації.
«Офіційного погляду церкви ще немає на ці питання. Найперше – це на розсуд священика, але у нас, в Україні, ця традиція не була прийнята. Якщо взяти Чернігів, наразі вистачає місця, щоб віддати тіло землі, в моїй практиці такого не було. Знаю, що в Києві кремували, привозили, тут священик хоронив за православним каноном», — настоятель Катерининської церкви Отець Роман.
Утім, священнослужитель переконаний: із часом ситуація з кремацією тіл стане більш актуальною для чернігівців. І вже тоді духовенство та влада разом вирішуватимуть нагальне питання.
Журналіст Аліна Клименко
Оператор Дмитро Дриганов
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
