За лаштунками великого мистецтва: спогади артистів Чернігівського музично-драматичного театру (Відео)
Щорічно 27 березня світ відзначає творче свято – Міжнародний день театру. Цей вид мистецтва, який нікого не може залишити байдужим, адже театр є частиною культурної спадщини суспільства. Він переносить історію, традиції та цінності минулих епох у сучасний світ.
«Театр насамперед – це мій другий дім, це те, що привело мене сюди, в це місто, та примусило тут залишитися, це серце цього міста. Й у мене якось був допис: допоки б’ється це серце, доти живе це місто», — Катерина Ткачук – артистка Чернігівського музично-драматичного театру.
«Для мене театр – це простір реалізації творчих ідей, більше як про пошук себе, створення чогось високого, великого, цікавого», — Ганна Ярова – артистка Чернігівського музично-драматичного театру.
Також є переконання, що «театр лікує», чи дійсно це так?
«Так, це правда, але я більш схильна до вислову, що сцена лікує. Бо коли ти хворієш або якісь проблеми у житті й виходиш на сцену, я не знаю, як це працює, але на час вистави всі симптоми минають, і ти забуваєш, що в тебе відбувається у житті. Це дійсно працює, сцена лікує», — Ганна Ярова – артистка Чернігівського музично-драматичного театру.
«Театр лікує, я погоджуюся в тому сенсі, що коли була знята облога Чернігова, ми почали робити деякі вечори як благодійні. Це були читки п’єс. І після одних таких читок до нас підійшла глядачка і сказала: «Це було схоже на терапію, дякую вам», — Євген Бондар – артист Чернігівського музично-драматичного театру.
За роки роботи в театрі кожен артист зберігає у пам’яті свій найяскравіший спогад, який став важливим моментом у його професійній кар’єрі.
«Найяскравіші спогади – це, мабуть, найперші. Перший рік, коли ти тут працюєш, знайомишся з колегами, з режисером, стінами цього театру. А другий – це, мабуть, наша вистава «Ніч перед Різдвом». Ми поїхали на гастролі в Жовтневий, а це велика зала, на 1500 глядачів, і треба було настільки випробовувати свій голос, що коли закривалися лаштунки, я була така енергетично виснажена, що аж плакала. Йде режисер і питає: «Ну що, Катю, прорізався голосок?» У нього така специфічна підтримка», — Катерина Ткачук – артистка Чернігівського музично-драматичного театру.
«Мій найяскравіший спогад – мій дебют, коли я ще була в університеті, це був навчальний театр, ми ставили першу виставу. Я пам’ятаю це відчуття, коли стою за лаштунками, вони зараз відкриваються, а я виходжу. Там нічого складного не було, але треба було пройти через сцену. Мені було так страшно, я думала, що зараз помру, тобто настільки хвилювалась. Я просто зараз не вийду, впаду і все, і не буде вистави», — Ганна Ярова – артистка Чернігівського музично-драматичного театру.
«Коли на гастролях ти змучений сильно і ось прозвучав фінальний акорд вистави – і з зали вертається величезний потік енергії на сцену, він заряджає настільки, що ти не відчуваєш тієї втоми та готовий ще одну виставу хоч зараз зіграти. Це найяскравіший момент, коли повертається від глядача тобі на сцену», — Євген Бондар – артист Чернігівського музично-драматичного театру.
Журналіст: Іра Пономаренко
