У Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (у Колегіумі, на Валу) 21 липня відкрилася виставка гравюр на склі талановитого художника Анатолія Мантули «Диво скла і світла». Ця унікальна експозиція вперше презентується в Чернігові.
Довідка. Мантула Анатолій Павлович закінчив Київський політехнічний інститут, працював ведучим конструктором в НДІ надтвердих матеріалів АН України, який займається розробкою отримання алмазів і обробкою скла. Він автор понад 40-а наукових робіт та винаходів. Тоді ж у нього з’явилася цікава ідея, але зріла вона довго, лише у 90-х роках він почав створювати картини на склі. Це захоплення — гравіювання скла — вже продовжується більше 30 років.
Анатолій Павлович розробив авторську техніку і приладдя для різьблення. Спочатку він зробив гравіювальний станок, оскільки він фізик-інженер. Потім його викинув. Бо, як зізнається автор, якщо працювати на станку, то повинен грубо копіювати роботу іншого художника, а у нього індивідуальний підхід: він бере картину, наприклад голландського художника XVII ст., і дивлячись на неї, робить свій малюнок на папері, а потім з паперу переводить на скло. Причому при переводі на скло виникають різні складності.
У середньому, над однією картиною він працює три місяці, а іноді проходить і півроку. Анатолій Мантула вже три рази модернізував апаратуру. Особливої виразності творам додає освітлення, вмонтоване у рами.
Там, де немає гравіювання — скло залишається темним.
У залежності від глибини гравіювання яскравіше або темніше світяться місця картини, а тому картини виходять з різною градацією світла і кольору. Глибину штриха потрібно контролювати дуже ретельно, і якщо в картинах без внутрішнього світла, як зізнається автор, він може схалтурити, то зі світлом напівтони даються дуже складно. Адже «халтура» заключається всього лише в кількох мікронах.
Подолання опору такого твердого і крихкого матеріалу, як скло, за допомогою нового способу гравіювання дає велике поле діяльності для втілення багатьох фантазій. Це ручне гравіювання малюнку «білим по чорному» на прозорому, напівпрозорому або дзеркальному склі — дошці, яка є закінченим витвором мистецтва, на відміну від дошки офорту, ксилографії, ліногравюри, літографії. Таким чином, глядачам представлено не паперовий відтиск з гравійованої дошки, а сама матриця, яка в цьому виконанні незрівняно видовищніше паперової копії. Це — різновидність заглибленої манери, яка має притягання об’єму за рахунок третього виміру штриха і самого матеріалу — скла.
У творчому доробку Анатолія Мантули понад 70 робіт, серед яких вітражі у ліхтарях Києво-Печерської Лаври, вітражі у дверях Театру «Сузір’я», копії картин західноєвропейських художників XVII-XVIII ст., портрети У. Шекспіра, Г. Галілея, М. Сервантеса, Б. Шоу, акторів українських театрів Б. Ступки, А. Хостікоєва, І. Дорошенко та ін.
Твори майстра зберігаються у приватних колекціях, а також у Національному музеї Тараса Шевченка, Музеї книги і друкарства України.
Фоторепортаж Віктора Кошмала
Джерело: «Чернігів стародавній»
