Олена Печорна – про письменництво, досягнення, плани і трансформацію особистості

Олена Печорна – відома українська письменниця, лауреатка премій Олеся Гончара та ім. М.Коцюбинського, авторка бестселерів, а ще наша землячка. Олена народилася у Чернігівськоу районі, а зараз проживає в Михайло-Коцюбинському.

Якось так склалося, що про письменників говорять, коли вони представляють свої роботи або отримують за них винагороди. Попри те, читачам завжди цікаво, яким життям живуть їхні улюблені автори.

Про те, чим сьогодні живе наша видатна землячка, ми й поспілкувалися з Оленою Печорною.

Розкажіть, будь ласка, над чим зараз працюєте?

Здається, я стабільна, як ніколи. У роботі той самий рукопис, що й рік тому. Певно, читачі вже й чекати втомилися. Прошу вибачення, але все відбувається так, як має бути. Додала собі клопоту, проте роман увібрав у себе розповіді про три жіночі долі. Абсолютно окремі. І кожну треба «виносити», дати їй життя і разом із нею його пройти. Зрозуміло, що це потребує часу, а для мене зараз час – це скарб.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Письменниця Олена Печорна – це мрія маленької дівчинки

Де берете натхнення?

У людях, їхніх історіях, емоціях. Намагаюсь частіше усміхатися життю й дякую за всі його взаємні усмішки.

Більшість жінок, які мають родину, постійно скаржаться на брак часу. Поділіться секретом, де берете час, а також сили на творчість?

Будете сміятися, але я належала до цієї більшості. Тільки-тільки починаю усвідомлювати, що можна скаржитись, а можна спробувати щось змінити. Час  життя – безцінний дар. Хочемо ми того чи ні, але це дозований подарунок. Тому варто зайвий раз подумати, на кого, на що і як ми його використовуємо.

Чим займаєтесь у житті, окрім письменництва? Де працюєте?

2018 рік істотно доповнив відповідь на це запитання. Зараз поєдную дві роботи. Працюю у бібліотеці рідного селища і згадую юність, адже знову викладаю. Цього разу повернулась як вчитель туди, де колись була ученицею, тому дякую Михайло-Коцюбинській гімназійній родині за цікавий досвід.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Авторка бестселерів із Чернігівщини розповіла про свої творчі плани

А ще саме тут втілила у життя давню мрію. Творча особистість під час карантину не всиділа без діла – видала шкільну газету. Головне – довіритись ідеї, яка однієї миті прийшла саме до тебе. І бодай спробувати. Не беруся прогнозувати, у що вона трансформується, але, сподіваюсь, буде цікаво усім. До речі,учора зранку ще одна ідея «зазирнула».Розкрию секрет, але раптом комусь ще стане у нагоді. До Дня святого Валентина можна підготувати випуск, присвячений історіям кохання… вчителів. Так-так, вони також закохувались уперше. Молоді має бути цікаво, та й старше покоління отримає можливість поділитися життєвим досвідом, стане трошки ближчим й зрозумілішим.

Розкажіть про селище, в якому живете, чим воно живе, чим подобається вам.

Про селище кількома реченнями всього не розкажеш. Його треба «відчути», тому запрошую в гості.  Завдяки реформі місцевого самоврядування воно сьогодні стало центром Михайло-Коцюбинської обʼєднаної територіальної громади. Вона, до речі, у 2019-му поповниться новими старостинськими округами і стане доволі помітною «краплинкою» на карті Чернігівської області. Звісно, це і додаткові можливості, і відповідальність. Є позитивні зміни. Я щиро їм радію. Правда. Ми чомусь мало акцентуємо увагу на хорошому, а дарма. Тим більше, що помилки – це теж урок. І якщо його вивчити добре, то  є шанси отримати від завтрашнього дня «відмінно».

Оскільки рік тільки почався, розкажіть, чим запам’ятався вам 2018-й. Також цікаво дізнатися, які плани на 2019 рік.

2018-й був моїм роком. Певно, це ще мало помітно, якщо брати до уваги лише зовнішні критерії, але те, що відбулося зсередини… Мабуть, це крок уперед або нова сходинка. Дякую йому за ці зміни, особливо за ті, коли мені було боляче й не зовсім затишно, адже після особливою стала Я.

2019-й? Буде надзвичайним. От повірте. Але лише за однієї умови: якщо ми знайдемо в собі мудрість помічати його дарунки.

Про плани говорити не буду, щоб не наврочити. Але вони є. І це добре.