6 березня у прес-центрі «Чиста політика» під час прес-конференції з нагоди відкриття XIX Міжнародного фестивалю класичної музики «Сіверські музичні вечори» презентовано дебютну книгу про життя та творчість українського композитора Сергія Борткевича.
Написання художньо-біографічної книги про життя та творчість насправді геніального, але разом з тим незаслужено забутого українського композитора Сергія Едуардовича Борткевича, — надзвичайно ризикована і відповідальна справа. Тим більше, що визнаний в усьому світі музикант — заслужений діяч мистецтв України, художній керівник та головний диригент академічного симфонічного оркестру «Філармонія» Чернігівського обласного філармонійного центру Микола Васильович Сукач постає перед загалом у зовсім невластивій для нього досі ролі письменника.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Названо переможців всеукраїнського рейтингу “Книга року-2018”
Книгою «Сергій Борткевич: Партитура життя» маестро дебютує перед читачем, з одного боку, як біограф-дослідник, а з іншого — як прозаїк. Автор, хоч-не хоч, побоювався випробування увагою критиків: чи так само віртуозно, мовляв, Микола Сукач володіє пером, як диригентською паличкою? Звісно, читач шукатиме і, напевне, таки й знайде в романі певні огріхи — в стилістиці або в надмірному захопленні героєм своєї історії. Позаяк це властиво багатьом біографам, що коли-небудь сідали за написання життєписів людей, яким вони глибоко симпатизували і при цьому навіть не намагалися приховати своєї до них любові.
«Сергій Борткевич: Партитура життя» — книга, що, крім художньої, має й свою особливу історичну, наукову цінність. Адже це перше у світі біографічне дослідження життя і творчості видатного українського композитора першої половини ХХ століття Сергія Борткевича, яке подане автором у вигляді біографічного роману. Працюючи над його написанням, Микола Сукач провів чимало часу в архівах, опрацював сотні листів, документів та інших джерел з історії життя славетного композитора, ім`я та творчий спадок якого за часів радянської влади відверто ігнорувалися, а то й просто стиралися з історичної пам’яті.
Разом з тим, книга не перевантажена сухими фактами, вона легка в читанні. Письменник майстерно володіє художнім словом: його образи чіткі і яскраві, а мова милозвучна і лаконічна. Післясмак після прочитання книги довго залишається приємним. А остання крапка на останній сторінці вселяє надією, що «проба пера» Миколи Васильовича Сукача — тільки гарний початок творчості у ролі письменника.
Олександр Соломаха,
заступник генерального директора Чернігівського обласного філармонійного центру,
член Національної Спілки журналістів України
