І хоч ліцензія відсутня, та Ірванцівський торфобрикетний завод, що в Семенівському районі, продовжує працювати.
Підприємство успішно випускає продукцію і навіть почало розробку нового родовища, сподіваючись, що проблема з ліцензуванням таки вирішиться.
— Нам обласна рада на сесії дала дозвіл на розробку, — розповідає керівник підприємства Микола Степчук. — Депутати мають на це право, якщо копалини залягають на глибині до двох метрів. А там менше.
Відмову у продовженні ліцензії столичні чиновники пояснюють тим, що ділянки, на яких проводиться заготівля торфу, начебто знаходяться на території Машівського гідрологічного заказника. А, до речі, його межі досі не визначені, тож достеменно невідомо, чи насправді торфорозробки відбуваються в заповідній зоні.
— Природоохоронці пропонують, щоб ми за власний рахунок зробили проект землеустрою на цей гідрологічний заказник, — продовжує Микола Степчук.
— Це 300 га заказника і 900 га охоронної зони. Нам фінансово не під силу така робота, і це взагалі не наші обов’язки. Якщо хтось ухвалив рішення щодо заказника – хай покажуть, де він закінчується, які координати має. А ми впевнені на 100%, що наші поля до нього не доходять.
За словами Миколи Степчука, відсутність ліцензії не заважає підприємству успішно працювати: сировини протягом сезону заготовили стільки, що вистачить до наступного року, виробляють брикет, фасують пилоподібний торф для спалювання.
— Приїздять до нас споживачі із Кіровоградської, Дніпропетровської, Сумської, Харківської областей, — ділиться напрацюваннями директор. — Альтернативне паливо сьогодні дуже актуальне, тож брикетом запасаються і чернігівські бюджетники, і за межі області відправляємо для соціальної сфери. Справи начебто йдуть на лад.
Єдина проблема – у подовженні ліцензії. А це ж наше майбутнє. Наступного року в нас 10 полів буде. А їх потрібно протягом осені-зими повністю підготувати до нового сезону. Та хтозна, чи він розпочнеться.
