Сучасна війна – це війна мобільна, тому роль автомобільної техніки в ній важко переоцінити.
Українській армії після розпаду Союзу дісталося багацько різної техніки – від невеликих плаваючих транспортерів переднього краю ЛУАЗ-967 до багатовісних ракетовозів МАЗ-543.
Проте практично відразу після здобуття незалежності чиновники в погонах почали «оптимізувати» автопарк, при цьому тисячі автомобілів були продані приватним особам, щось пішло за кордон. Водночас техніка, що знаходилася на зберіганні, погано обслуговувалася і морально старіла. В результаті, коли знадобилося цю техніку застосувати, сотні автомобілів елементарно не змогли завестися. Мало того, розкрилися численні випадки прямого розкрадання техніки та запчастин.
На сьогодні основу парку угруповання ЗСУ на Донбасі становлять ще радянські вантажівки: дизельні Урал-4320, КамАЗ-4320, КрАЗ-255, КрАЗ-260 і бензинові ГАЗ-66, ЗІЛ-131, УАЗ-3151. Нова техніка до війни закуповувалася в дуже обмежених кількостях і практично була відсутня.
Автомобільна техніка української армії на Донбасі піддавалася обстрілу, підривалася на мінах. При цьому дистанції, як правило, були середні – 200-300 метрів, рідше – з 50-70 метрів. Для захисту водіїв і техніки широко застосовували основне та додаткове бронювання, засоби індивідуального захисту – бронежилети, навішені на бортах кузовів і дверях кабін, різні захисні елементи з підручних матеріалів – сталевих листів, мішків із землею або навіть колод (автору доводилося бачити на запорошених дорогах Донбасу і таку екзотику).
Від самого початку боїв як армія, так і Національна гвардія, а тим паче, добровольчі батальйони почали відчувати дефіцит справних машин практично всіх типів. І тому не дивно, що ще на початку літа 2014 року в транспортних колонах щоразу частіше почали з’являтися «мобілізовані на військову службу» цивільні автомобілі. А після подій літа, де було втрачено багато техніки, на фронт взялися відправляти все, що тільки можливо: шкільні автобуси (особливо багато було передано в добровольчі батальйони), а також колишні колгоспні «газони» і навіть взяті зі складів Держрезерву ЗІЛ 157.
Водночас перспективи отримання нової автотехніки для армії є – у країні функціонує потужний Кременчуцький автомобільний завод (КрАЗ), у якого є всі можливості для забезпечення силових структур сучасними, потужними вантажівками в будь-якій кількості, в будь-якій комплектації і з будь-якими компонувальними рішеннями. Це, в свою чергу, дає змогу говорити про наявність достатніх перспектив переходу української армії з Уралів і КАМАЗів на вітчизняні КрАЗи, що явно сучасніші.
Слід зазначити, що перші партії автомобільної техніки військового призначення розробки і виробництва ВАТ «Авто-КрАЗ», зокрема КрАЗ-6322 «Солдат» (6х6), КрАЗ-5233ВЕ «Спецназ» (4х4), багатоцільові шасі і бронеавтомобілі КрАЗ «Кугуар» і КрАЗ «Спартан» уже надійшли на озброєння підрозділів ЗСУ та Національної гвардії, які беруть участь в операції на Донбасі.
Нині йдеться про пошук заміни для ГАЗ-66 та УАЗ-469. На днях військова комісія, сформована з представників міністерства оборони, Генштабу та РНБО, рекомендувала Міністерству оборони України розглянути питання про прийняття на озброєння повнопривідних вантажних автомобілів Hyundai HD65, Hyundai HD120, що випускаються корпорацією «Богдан», а також легкового автомобіля Great Wall Wingle 5.
Легкий тактичний автомобіль Great Wall Wingle 5 має повний привід, вантажопідйомність до 1 тонни, рамний посилений кузов, двигун – економічний турбодизель об’ємом 2 л потужністю 143 к.с., наявність лебідки дає змогу витягнути повністю навантажений автомобіль до 3 тонн.
Вантажні автомобілі Hyundai HD65 і Hyundai HD120 мають вантажопідйомність до 3 тонн і до 8 тонн відповідно, об’єм фургона — 37 куб. м. З витратою палива 22 л / 100 км запас ходу становить майже 1 тис. км. Як і інші повнопривідні автомобілі Hyundai, вони здатні долати підйоми в 60% і брід глибиною до 90 см.
