Танк Т-64 став основою для численних модифікацій, які, на жаль, виявилися не затребуваними українським військом. Одним із найбільш вдалих проектів є важкий бронетранспортер БМПВ-64 (здебільшого у ЗМІ він фігурує як БМП-64).
Прототип важкого бронетранспортера був розроблений як приватна ініціатива Харківського бронетанкового заводу на початку 2000-х. Машина, за задумом харків’ян, призначена для транспортування та підтримки піхоти, її створювали з урахуванням досвіду дії бойових машин піхоти в міських умовах (насамперед – у Чечні), а точніше їх невдалих дій унаслідок катастрофічно недостатнього бронювання.
Саме в ході міських боїв виявилися ці недоліки, оскільки згідно, з тактикою застосування БМП, у ході звичайних військових дій вони повинні йти позаду танків, і їх функція зводилася лише до доставки піхоти до місця атаки. Але в міських боях, де лінії фронту не існує і чекати нападу можна з будь-якого напрямку, БМП часто опинялися під щільним вогнем противника, де зазнавали доволі великих втрат.
Перший прототип був закінчений у 2005 році. Ця машина є найглибшою модернізацією танка Т-64. Конструктори виконали колосальний обсяг роботи – перш за все двигун 5ТДФ був перенесений вперед, тому БМП, якщо так можна висловитися, їде назад, порівняно з Т-64. Переднє розташування двигуна забезпечує додатковий захист та надає достатньо простору для розміщення десанту. Вхід і вихід піхотинців у цій машині здійснюється через задні двері.
БМПВ-64 має композитну броню, що доповнена блоками динамічної броні. Нижня частина корпусу так само була посилена, порівняно з танком Т-64, до рівня, за якого БМПВ-64 зможе вижити при підриві міни в 4 кг тротилу. Крім цього, важкий БТР може оснащуватися системою активного захисту «Заслін». Виробник стверджує, що машина має захист ані трохи не гірший захисту більшості танків.
Перший прототип важкого бронетранспортера був озброєний дистанційно керованим бойовим модулем із 30-мм гарматою та спареним 7,62-мм кулеметом.
Як двигун на БМПВ-64 використовується перевірений багатопаливний дизельний двигун 5ТДФ, що розвиває потужність у 700 кінських сил. У разі початку серійного виробництва передбачена установка дизельного двигуна 6ТД, що розвиває 1000 кінських сил. Із цим мотором машина зможе розвивати швидкість до 75 км/год.
Виробником пропонуються різні варіанти виконання БМП: командирська машина, самохідний 120-мм міномет, евакуаційна машина тощо.
Також великі можливості модернізації дає можливість установки на цій машині різних бойових модулів масою до 22 тонн.
У базовому варіанті БМП важить 32,5 тонни і може перевозити до 12 десантників і 3 членів екіпажу.
На початку 2012 року з’явилися повідомлення про створення нової версії БМПВ-64. Модернізована машина отримала оновлений корпус і низку нових систем. Водночас зберігся високий ступінь уніфікації з базовим основним танком. Так, обводи бронекорпуса були змінені й облагороджені, змінилося оснащення населеного обсягу. БМП отримала новий люк для посадки та висадки десанту – він складається з двох деталей, нижня з яких у відкритому положенні слугує апарелю.
Модернізована БМП отримала новий комплекс озброєння, розміщений у башті: 30-мм автоматична гармата, кулемет і автоматичний гранатомет, а також протитанковий ракетний комплекс «Бар’єр». На двох пускових установках розміщуються чотири транспортно-пускові контейнери з ракетами.
Українські військові не виявили великої цікавості до цього зразка, хоча, з огляду на походження, її виробництво й обслуговування має бути дешевше, а бойові можливості вищі, ніж у наявних на озброєнні радянських БМП-1 і БМП-2.
Із початком війни на Донбасі дослідний зразок у 2015 році проходив дослідну експлуатацію в одній з фронтових частин під Донецьком – в районі Опитного. Однак, судячи з того, що закупівля цих БМП не включена в план переозброєння армії, варто припустити, що питання не було вирішене позитивно.
