Перебуваючи в Швейцарії, ви неодмінно звернете увагу на військових – без зброї, але в формі, підтягнутих і спортивних.
Вони не на кожному кроці і не ходять строєм по кілька осіб, проте їх чимало. Одного-двох можна зустріти майже кожного дня, незалежно від того, вихідний це чи ні.
Швейцарський імідж однієї з найбільш мілітаризованих країн світу сформувався не на порожньому місці. Вражають факти про боєздатність населення (військо чисельністю в 22 тисячі можна зібрати за кілька годин, за добу – 1,7 мільйона, а перепідготовку проходять майже щорічно) та наявність зброї у військовослужбовців (тим, хто пройшов строкову службу, видається табельна зброя, поки вони не досягнуть 51-річного ріку).
Але це вражає, коли ти розглядаєш ці факти «ззовні», і вони тебе не обходять. Та якщо подивитися на все вищесказане під іншим кутом, то захоплення дещо розсіюється. По-перше, все вищезазначене потребує часу, по-друге – коштів: обладнати тренувальні намети треба якомога якісніше, щоб тренувальна система мала сенс.
І це в Швейцарії на яку, об’єктивно, навряд чи хтось нападе, а якщо таке й трапиться, навіть у військовій доктрині країни прописано, що необхідно вести партизанську війну, а не оборонятися. Тому питання доцільності використання таких коштів та ресурсу – актуальне для швейцарського суспільства.
Розповідаючи про доцільність швейцарської системи проходження строкової служби в армії, розумієш, що ми сприймаємо її доволі однобічно. Армія – це не лише підготовка до оборони країни. Це ще своєрідне єднання населення. Раніше лише чоловіча частина, наразі, за бажанням, жінки в Швейцарії також можуть проходити службу в армії на обраній посаді.
Йдеться про те, що ви опиняєтесь спершу майже на рік, а потім – щорічно в компанії практично одних і тих самих людей, незалежно від їхнього соціального статусу. Селянин може опинитися в загоні з сином банкіра і так далі. Це єднає населення і руйнує чинні соціальні кордони. На цьому акцентували як посол Швейцарії в Україні та Молдові пан Гійом Шойрер, так і містер Дітер Вікі з Міністерства оборони Швейцарії.
До того ж, така система дає змогу вибудувати довіру та відчуття безпеки в населення. Тобто ви із 90% вірогідністю знаєте, що ваш сусід/колега по роботі/викладач тощо має такі самі навички, як і ви, вміє реагувати на критичні ситуації, витривалий і підготовлений. Чи вибудовує це знання довіру в суспільстві? Звісно! Ви знаєте, що на всіх цих вище перелічених людей у разі небезпеки можна покластися: вони радше допомагатимуть вирішити проблему, ніж створюватимуть нову.
Головним супротивником чинної системи підготовки є швейцарська організація «Група Швейцарії без армії» (GoSwA). З огляду на назву, легко здогадатися про її головні ідеї. Серед аргументів – недоцільність чинної системи підготовки, бо на Швейцарію, об’єктивно, ніхто не нападатиме. А така система склалася у відповідь на події, що були релевантними, щонайбільше до закінчення періоду «холодної війни». Тобто кошти, що зараз йдуть на армію, витрачаються неправильним чином, і їх можна було б застосувати з більшою користю. Один із можливих варіантів виходу з критичної, на думку представників цієї організації, ситуації – перехід на систему контрактної армії в країні. Таке рішення дасть змогу тим парубкам, хто не хоче служити в армії, не витрачати десь по 2 тижні власного часу щорічно на перепідготовку на збиток роботі чи навчанню.
Із альтернатив – громадянська оборона та захист громадянського населення, або альтернативна служба (медицина, штаби тощо). Якщо жоден із варіантів не підходить – громадянин має сплачувати податки. Та загалом швейцарці погоджуються, що не служити в армії – непрестижно для її країни. Примітно, в Швейцарії існує кілька систем проходження служби в армії: стандартна система – відслужити 18-21 тиждень у віці 20 років, а потім – по 3 тижні перепідготовки щорічно. Або ж проходження служби «одним строком» – 43 тижні поспіль у віці приблизно 20 років.
Також планується скоротити кількість збройних сил до 100 000 осіб (на сьогодні – 175 тисяч). І наразі дещо видозмінена система видачі табельної зброї після проходження строкової служби. Раніше зброю видавали з набоями, і її мали здати у віці 51 рік. Зараз зброя так само видається до такого ж віку, але вже без набоїв. Ідея полягає в тому, що боєць зможе отримати набої в пункті їх видачі в разі надзвичайної ситуації.
Наскільки військова доктрина Швейцарії зазнає змін – покаже лише час. Зараз змінюється концепція роботи одного зі стратегічних департаментів Міноборони – розвідки, адже перед країною постають нові загрози та виклики. Скоріше за все, концепт проходження строкової служби в армії найближчими роками дещо видозміниться. Тому слідкуватимемо за тим, як країна, що створила одну з найефективніших систем тотальної підготовки чоловіків, зможе убезпечити власне населення перед новими загрозами.
