Порушення всіх можливих міжнародних домовленостей Росією навесні 2014 року поставило перед Україною питання про створення оборонної доктрини, одним з елементів якої є наявність ракетного озброєння.
Тим паче, що всі можливості для відносно швидкого створення оперативно-тактичного ракетного комплексу є.
Необхідність заміни єдиного в Збройних силах України ракетного комплексу «Точка-У» назріла вже дуже давно. Робота над новим комплексом «Борисфен» почалася в КБ «Південне» вже в 1994 році. Але через нестачу фінансування до 2003 року роботи за цим напрямом припинили.
Однак на основі цього проекту виник багатофункціональний оперативно-тактичний комплекс «Сапсан», основу якого становить одноступенева балістична ракета. У 2009 році на його створення було виділено близько 7 млн доларів, і до моменту закриття програми в 2013 році інженерами було проведено практично повний цикл випробувань (а прийняття на озброєння було заплановане в 2015 році).
Із початком війни на Донбасі з’явилися непідтверджені офіційними особами повідомлення, що програму почала фінансувати неназвана іноземна держава (в пресі йшлося про Туреччину, ОАЕ або Саудівську Аравію).
Загалом комплекс за своїми характеристиками дуже цікавий – фактично українські інженери змогли вирішити проблему універсальності, і заміною головної частини ракета перетворюється на зенітну дальнього радіусу дії та протикорабельну середнього радіусу. Виходить такий собі комплекс «три в одному».
Як ракета класу «земля – земля», згідно із заявленими характеристиками, «Сапсан» може вражати практично будь-які цілі на відстані від 5 до 480 кілометрів. При цьому стартова маса семиметрової ракети становить від однієї до трьох тонн.
За словами головного конструктора КБ «Південне» Олександра Дегтярьова, за умови фінансування (а на початок 2016 року ця сума за попередніми оцінками становила близько 3,7 млрд грн), на дослідне випробування цей комплекс надійде в 2018 році.
Ще однією доволі перспективною розробкою дніпропетровців є оперативно-тактичний ракетний комплекс «Грім-2», який по суті є аналогом російського ОТРК «Іскандер». Таке цілком можливо, оскільки частину вузлів для російського комплексу виготовляли в Києві на заводі КП СПБ «Арсенал».
Це доволі потужна зброя стримування: вага бойової частини 480 км, а розрахункова площа ураження – понад 10 000 м²! І це на відстанях від 80 до 290 км. А якщо додати до цього цілий спектр боєголовок – від осколково-фугасних до касетних, то ефективність «Грім-2» у рази перевершує вельми застарілу «Точку-У» (що, втім, показала себе з найкращої сторони під час боїв на Донбасі.
Таким чином, з огляду на офіційну дальність стрільби, можливостей комплексу суто теоретично вистачає для знищення будь-яких цілей на окупованій території Донбасу. А в разі необхідності – і дістати до передових аеродромів і військових баз на території РФ.
До того ж комплекс «Грім-2» базуватиметься на шасі вантажного автомобіля високої прохідності та буде забезпечений набором систем для автономного здійснення підготовки до пуску і власне пуску ракети, що здійснюється за мінометним принципом.
У 2015 році планувалося запустити комплекс у серійне виробництво на «Південмашзавод» і за короткий час повинні були поставлені 200 (!) одиниць.
Проте 26 червня 2013 року тодішній міністр оборони України Павло Лебедєв (якого, до речі, зараз компетентні органи підозрюють у співпраці з російськими спецслужбами) відмовився від програми розробки оперативно-тактичного багатофункціонального ракетного комплексу з єзуїтською формулюванням «через неефективність використання бюджетних коштів».
Є також серйозна заявка і на прийняття на озброєння протикорабельного ракетного комплексу «Нептун». Хоча на сьогодні він є засекреченою розробкою, але, за словами заступника начальника озброєнь ЗС України полковника В’ячеслава Шостака на виставці «Зброя та безпека-2015», комплекс проектується спочатку в двох варіантах: корабельному та береговому. Ракета для комплексу вже є – це варіант радянської Х-35, двигуни для якої виготовлялись на запорізькому підприємстві «Мотор Січ».
Створення нового ПРК цілком зможе вирішити проблему захисту морських рубежів України. Принаймні отримання на озброєння може відбутися значно швидше, ніж будівництво фрегата або крейсера.
