Історія війни на Донбасі містить не тільки приклади відчайдушної мужності та самопожертви, а й приклади відвертої зради солдатів і офіцерів з боку командування.
Найяскравішим прикладом стала засідка на тилову колону 95-ї (житомирської) аеромобільної бригади 13 травня 2014-го.
Зараз ще триває слідство і не винесено вирок, тому деякі деталі не зовсім ясні. Але можна говорити про те, що один із заступників керівника штабу АТО за 75 тисяч доларів продав маршрут слідування десантників.
Завдяки цій інформації в ніч із 12 на 13-те травня група бойовиків чисельністю до 20 осіб просочилася крізь периметр оточення та висунулася до села Жовтневе (20 км від Краматорська).
Бойовики мали чималий бойовий досвід (крім російський найманців, у її складі були дезертири з 25-ї десантної бригади), крім того, в їхньому розпорядженні були свіжі розвіддані та провідники з місцевих жителів.
Тому перед містом через Краматорське водосховище технічно дуже вдало була організована засідка. За міст і назад уздовж дороги були відправлені дві пари спостерігачів з УКХ-радіостанціями, а основна частина знаходилась перед мостом у «зеленці» по одну сторону від дороги.
Приблизно о 12:30 спостерігачі бойовиків повідомили про появу колони у складі двох БТР-80 і трьох ГАЗ-66 із мінометами в кузові. Природно, що на під’їзді до мосту група скинула швидкість, надавши можливість для нападу.
Першою ж гранатою з РПГ була підбита головна «вісімдесятка», що заблокувала дорогу на міст усій колоні. Як згадував старший сержант В’ячеслав Кубрак, який знаходився в головному БТР:
«Я знаходився на місці навідника. Командира взводу, старшого лейтенанта Віталія Дульчіка, викинуло з машини після попадання з гранатомета. Повернути башту та відкрити вогонь я не міг, бо на броні були поранені».
Його спогади доповнює молодший сержант Ярослав Голяченко:
«У момент попадання снаряда по машині я перебував зверху на броні. Мене врятувало лише те, що граната влучила з іншого боку. Трьох моїх товаришів не стало в ту ж хвилину. Бойовики вели вогонь дуже прицільно. Три кулі прошили мене навиліт. Я впав на землю».
Одночасно з підбиттям БТРа нападники відкрили шквальний вогонь зі стрілецької зброї. БТР, який йшов другим, протаранив головний бронетранспортер, зіштовхнув його з дороги вліво і розблокував дорогу. Однак у БТР потрапила граната просто в моторний відсік і, проїхавши ще метрів 20, машина зупинилася.
Це був найкритичніший момент бою – десантники в двох БТР виявилися фактично заблокованими. Проте водій головного БТРа – солдат Сергій Соловйов – якимось дивом зміг запустити двигун і тепер сам врятував своїх рятівників, виштовхнувши їх машину із зони обстрілу (потім говорили, що штовхав його близько кілометра!)
ГАЗ-66 у перші хвилини бою зупинилися й одразу потрапили під шквальний вогонь. Водій одного з «шістдесят шостих» направив машину вниз до озера, а дві інші, на яких знаходилися міномети 2Б9 «Васільок», обійшли підбитий БТР і спробували рухатися далі. Але від попадання трасуючих куль почали горіти майно і боєприпаси в кузовах. В одній із машин пожежа незабаром згасла, а інша згоріла дотла.
Бойовики, строго за військовими настановами, не добивали екіпаж і десант БТР, і максимально швидко покинули місце нападу на двох автомобілях «Газель» і «Жигулі».
Певна річ, пошук нападників резервними групами нічого не дав. При огляді місцевості спецназом (перекинутий на вертольотах Мі-8 7-го полку армійської авіації) і бійцями 95-ї бригади навколо села були виявлені кілька місць можливої засідки, а також знайдені два гранатомети, один із яких був ще в герметичній упаковці, а другий – у зведеному стані.
Наші втрати в цьому бою становили шість осіб загиблими та вісім пораненими. За повідомленнями ЗМІ, у тому бою група бойовиків втратила вбитим одного чоловіка (дезертир із 25-ї бригади, сам родом із Дніпропетровська), ще один був поранений.
Після розгрому колони під Жовтневим українські військові вжили заходів щодо упорядкування руху військових колон, обов’язковою стала наявність бойової охорони. Крім того, військова прокуратура почала власне розслідування, що й привело до арешту генерала зі штаба АТО.
