Легендарні підрозділи української армії: 13-й батальйон територіальної оборони «Чернігів»
Після початку анексії Криму 30 березня 2014 року в. о. президента України О. В. Турчинов доручив керівникам обласних адміністрацій почати створення батальйонів територіальної оборони (БТрО) в кожній області України, що були передбачені чинним на той час мобілізаційним планом. БТрО у воєнний час призначаються для охорони стратегічних об’єктів і комунікацій.
Їх чисельність, за колишнім штатом, становила 426 осіб, оснащених виключно легким піхотним озброєнням.
У батальйонах значна частина особового складу — не добровольці, а мобілізовані громадяни. Річ у тому, що підрозділ формується за наказом Генштабу військовим комісаріатом і до певної дати. Якщо на обліку є добровольці, які підходять за військово-обліковою спеціальністю, — їх беруть, а решта складу — призивається.
Першим місцем дислокації батальйону став 169-й навчальний центр сухопутних військ «Десна», куди вже 23 квітня 2014 року почали прибувати перші мобілізовані. Крім Чернігівського обласного і міського, в наборі мобілізованих брали участь Київський міський і Черкаський обласний військкомати.
Усього до штату було зараховано 425 солдатів і офіцерів. Із озброєння було передано автомати, ручні кулемети. У штат були введені також 65 автомобілів, із яких 52 були передані по мобілізації з різних державних організацій.
Першим командиром 13-го БТрО був призначений майор Олександр Середа. На той момент планувалося, що батальйон буде задіяний в охороні прикордонних районів Чернігівщини. Однак погіршення загальної ситуації на Донбасі зажадало термінової відправки підрозділу на лінію протистояння.
Уранці 9 травня 2014 року сформований підрозділ трьома колонами висунувся в район міста Сватове Луганської області. Вже з 12 травня 400 військовослужбовців розпочали несення служби в зоні конфлікту. Основним завданням була охорона важливих об’єктів (насамперед державних установ), служба на блок-постах і виконання оперативних завдань у другому ешелоні оборони. Одразу почалося створення мережі опорних пунктів у Міловому, Біловодську та Старобільську. З 20 травня був створений базовий табір у районі населеного пункту Новоолександрівка Біловодського району Луганської області.
Несення служби на опорних пунктах й охорона базового табору в цей час проходили відносно спокійно. На початку червня батальйон зазнав першої втрати – загинув капітан Олексій Коновалов.
Із просуванням лінії фронту базовий табір батальйону був переміщений у село Нижній Мінченок (біля населеного пункту Тепле).
Звідти висувалися блок-пости й опорні пункти батальйону, з середини липня періодично обстрілювали як із території Російської Федерації, так і з окупованої частини Луганської області. Постійно перебував під обстрілом блок-пост перед селищем Макарове Станично-Луганського району.
Важливим етапом для батальйону стала участь у звільненні районного центру Станиця Луганська та вихід до річки Сіверський Донець, уздовж якої досі знаходиться лінія фронту.
18 серпня 2014 року батальйон висунувся до Станиці Луганської та виставив три блок-пости. Невдовзі вони були обстріляні противником, який усе ж таки відступив на правий берег Сіверського Дінця. Важких втрат зазнав пост, розташований на виїзді зі Станиці в сторону окупованого Луганська. У результаті масованих артилерійських ударів і обстрілу з усіх видів стрілецької зброї гарнізон втратив двох бійців загиблими та 17 – пораненими.
Із того серпневого дня батальйон перебував на «нульовій позначці» фронту і ніс службу на передньому краї до кінця вересня, коли їх поміняли підрозділи 128-ї гірсько-піхотної бригади.
У період цих бойових дій позаштатна спецгрупа військовослужбовців 13-го БТрО під керівництвом капітана з позивним «Барс» ліквідувала дві диверсійні групи противника, при цьому знищили 11 диверсантів, шестеро яких виявилися громадянами Російської Федерації.
Із середини серпня базовий табір кілька разів піддавався артилерійським і мінометним ударам противника. Наприкінці вересня був передислокований у с. Орехово Старобільського району.
З 1 жовтня батальйон отримав першу бронетехніку – 10 бронемашин БРДМ-2, був переведений на новий штат і отримав назву 13-й окремий мотопіхотний батальйон.
Усього за півроку перебування в зоні АТО втрати батальйону становили 9 загиблих і 37 поранених військовослужбовців. У результаті мінометного й артилерійського обстрілу було втрачено 12 одиниць техніки.
