Основною стрілецькою зброєю індіанців був лук, і хоча деякі воїни з часом ставали дуже добрими стрілками з рушниць, вони рідко досягали в поводженні з рушницею такої ж майстерності, як із луком.
На відстані п’ятдесят метрів лук був дуже влучною зброєю. Індіанський лучник легко вбивав супротивника, пробиваючи його серце з сімдесяти метрів, або збивав птахів із вершин найвищих дерев.
Швидкість стрільби з лука була приголомшлива. Як писав Юджин Вейр, бойовий офіцер, який знав про сутички із червоношкірими не з чуток: «Лук зі стрілами в руках індіанця значно небезпечніша й ефективніша зброя, ніж револьвер. Попри те, що з револьвера можна швидко вистрілити шість разів, після цього його неможливо перезарядити на скаку або бігу, якщо вас хтось переслідує.
А індіанець може випустити з близької відстані шість стріл так само швидко, як із револьвера, а потім так само швидко ще 24. Тому, коли солдат відстрілює всі свої кулі, він стає здобиччю індіанця-переслідувача, озброєного луком».
Виготовлення стріл було справою доволі трудомісткою, а тому чимало часу витрачалося на їх пошуки після пострілу. Воїни по можливості збирали стріли і після бою.
До повсюдного поширення скорострільних рушниць спис був найбільш грізним і небезпечним видом індіанської зброї ближнього бою, і застосування його в сутичці забезпечувало вірну смерть противнику. Спис зазвичай використовувався кінним воїном, і рана, залишена ним, у більшості випадків була смертельною. Причому індіанці ніколи не кидали спис у супротивника.
Не менш поширеною зброєю, ніж лук, були палиці з міцно прикріпленими до рукояті кам’яними набалдашниками, що використовувалися як у пішому бою, так і в кінному. Воїни намагалися покалічити ворога палицею, а потім добити його наступним ударом або ножем.
Індіанці швидко навчилися поводитися з вогнепальною зброєю. Вже індіанці Техасу першої половини XIX століття застосовували рушниці вельми майстерно, перезаряджаючи їх швидко і легко.
Поява нової скорострільної зброї тимчасово змогла серйозно змінити ситуацію на рівнинах не на користь червоношкірих. Першим примірником такої зброї був шестизарядний револьвер «Кольт», із появою якого один боєць почав прирівнюватись до шістьох.
Ефективність револьверів була такою, що перші сутички перетворилися на відстріл червоношкірих. Техасці без побоювань атакували загони індіанців, що в кілька разів перевершували чисельністю їх власні.
Через деякий час індіанці також почали купувати нові рушниці та пістолети, й успішно використовувати їх у боях зі своїми противниками, що урівняло протиборчі сторони. Нові рушниці кінні індіанці зазвичай застосовували на скаку.
