Нещодавній скандал з «нагородженням» бойовим пістолетом харківського сепаратиста кинув світло на особливості функціонування ринку короткоствольної нарізної зброї (КНЗ) в Україні.
Ринок КНЗ в Україні існує під відомчим і монопольним регулюванням інструкціями МВС. Великою загадкою залишалося питання кількості КНЗ в обігу. На численні запити МВС вперто відписувалося, жертвуючи окремими чиновниками, яких активісти все ж таки розраховують притягнути до відповідальності за порушення ЗУ «Про доступ до публічної інформації».
Проте несподівана відповідь СБУ дала змогу зробити обґрунтовані припущення щодо такої кількості.
Отже, СБУ повідомило, що лише за 10 останніх років було нагороджено 620 осіб. Як відомо, служба налічує близько 27 тис. осіб, тоді як МВС разом з Нацгвардією — близько 300 тис., або в 10-11 разів більше ніж СБУ. Чисельність ЗСУ — 250 тис. Тобто сукупно МВС і ЗСУ в 20 разів чисельніші, ніж СБУ. Сумніваємося, що і МВС, і МО зменшували б свою частку на ринку нагородної зброї.
Отже, за останні 10 років лише ці три структури видали приблизно 13 тис. одиниць нагородної зброї, а за 25 років незалежності (з урахуванням інших «продавців» нагородної зброї), такий показник може сміливо перевищувати межуу 30 тис. одиниць КНЗ. Цікаве ще й те, що і МВС, і МО повідомили, що не витрачали бюджетних коштів на нагородну зброю в 2014-2015рр.
Якщо така зброя для нагороди не закупляється коштом державного бюджету, то вона або безоплатно передається з якихось державних складів, або отримувач нагороди повинен попередньо «нагородити» нагороджувальне відомство (як у дитячому садочку на свято Миколая). Очевидно, що Глоків на «державних складах» немає. Але повернемось до історії з нагородженням харківського сепаратиста відомчою відзнакою МО за особливий вклад в зміцнення обороноздатності України.
Міністр Полторак повідомив, що така прикра помилка виправлена: наказ про нагороду скасовано, а зброю вилучено. Проте справжній міністр і офіцер за такий ляпас повинен притягнути до відповідальності всю службову вертикаль чиновників МО: від того, хто склав перший рапорт про доцільність нагородження, до того, хто вніс погоджений проект наказу міністрові на підпис. В іншому випадку, матимемо ще одне підтвердження того, що функціонує звичайний закритий базар, де ні касири, ні продавці не можуть бути покарані за свої прямі трудові обов’язки.
